Чому одні країни є розвиненими, а інші безнадійно відсталими? Чому в процвітаючих країнах не лише живуть заможно, а й поважають людську гідність, натомість в бідних намагаються на кожному кроці принизити людину і морально, і матеріально? Відповідь на ці й багато інших подібних питань лежить у площині тієї цивілізаційної моделі, яку обирає для себе суспільство, коли голосує за цінності, які сповідує та чи інша партія або її кандидат. Якщо виборцям ближче до душі продуктові набори, гречка, окуляри чи безкоштовне стрибання на батутах, то й обрана ними влада триматиме їх і надалі в такому матеріальному й духовному стані, щоб вони лише думали про те, як вижити та чекали чергової виборчої кампанії з надією на заповітний продуктовий набір або втішались безкоштовним стрибанням своїх дітей і онуків.
Різниця між розвинутими та відсталими країнами має як економічний, так і моральний виміри. Узагальнена економічна модель розвинутих країн виглядає таким чином, що 80 відсотків виробленої продукції там споживає місцеве населення, а 20 йде на експорт. Тобто, попит на продукцію створюється всередині країни.
Для цього держава стимулює такий баланс споживання, який підтримує високий рівень доходів населення та стимулює їх підприємницьку активність. Саме в такій країні державний апарат обслуговує потреби громадянина, а не виступає інструментом бюрократичного приниження людської гідності й експлуатації народу в руках олігархів чи диктатора.
У недорозвинутих країнах з точністю до навпаки: 20 відсотків національного продукту споживається всередині держави, а 80 – йде на експорт, тому що злиденне населення не здатне купити власну продукцію. Нам не потрібні демагогічні виборчі гасла. Тернопільщині треба просто керуватися здоровим глуздом! А він говорить про те, що українці повинні мати можливість споживати не менше 80 відсотків продукції, виробленої в Україні. Як це здійснити? Дуже просто – змінити баланс споживання так, як це робиться в розвинутих країнах: частка зарплат і пенсій тернополян та мешканців області має становити від 60 до 80 відсотків ВВП, а не ганебні 29 та ще й обкладені різними поборами, як у нас.
Саме через підвищення купівельної спроможності населення можна стимулювати розвиток вітчизняного підприємництва, малого та середнього бізнесу, забезпечити гідне фінансування освіти, науки, охорони здоров’я та затвердити високі соціальні стандарти. Саме в такому суспільстві ЛЮДИНА – понад усе, а держава тільки допомагає людині реалізовувати свій суспільний потенціал та виcтупає незалежним арбітром, а не обслуговує олігархічні клани, грабуючи власний народ та принижуючи його гідність. Нам потрібно творити нову справедливу країну!
