У Тернополі розпочався міжнародний мистецький фестиваль “Ї”. Він відбувається вже вчетверте. Цьогоріч захід триватиме три дні, програма передбачає, що мистецькі акції відбуватимуться вдень та вночі.
Відкрили фестиваль “Ї” поетеса і журналістка Любов Якимчук разом із композиторкою і перформеркою Олесею Здоровецькою поетично-музичним перформансом “Абрикоси Донбасу. Спільне”. Вони представили мистецьке осмислення війни на Сході України. Це була прем’єра, хоча дівчата стверджують, що задумали зробити такий проект вже давно.
“Цей проект – виступ дуетом – задумали давно. Перші репетиції відбувалися по скайпу. Таким чином ми працювали над цими текстами. Леся робила заготовки для музики. У рамках виступу було багато імпровізації. Тому кожен наступний виступ буде відрізнятися від попереднього. Це цікаво, бо є момент безпосередності, ти твориш тут і тепер. У Тернополі – це була прем’єра проекту”, – каже Любов Якимчук.
“Для мене це символічний і сильний сценічний досвід. У нас в руках дві однакові гільзи з Донецького аеропорту. Я цими гільзами грала в середині роялю. Ця гільза в руці в мене дуже нагрілася.
Коли ти на сцені, то забуваєш про закони фізики. Адже коли метал об метал треться, він нагрівається. У мене залишився невеличкий опік на руці”, – зазначає Олеся Здоровецька.
Для цього проекту були вибрані тексти Любові Якимчук, написані упродовж майже двох років – від червня 2014 року до лютого 2016 року.
“На всіх мистецьких зустрічах я проговорюю, що Донбас – це Україна. Багато людей покинули свої домівки. Це складно сприймається старшим поколінням. Наприклад, мій батько ще перебуває в якомусь шоці. Він іноді схоплює сумки, щоб повертатися туди. Тому мені важливо підтримати людей, які переїхали з Донбасу. Я заперечую вислови, що всі люди з Донбасу якісь не такі. Це – неправда. Цю позицію я відтворюю в своїх текстах. Це такий акт підтримки внутрішніх переселенців. Я також порушую тему сепаратизму. Я вважаю, що люди, які кажуть, що Донбас і Крим треба віддати, і тоді Україна буде сильнішою – керуються стереотипами. Це не європейський підхід. Якщо ми хочемо бути європейцями, ми не можемо використовувати негуманні методи щодо нашого культурного і політичного простору”,
– наголошує поетеса Любов Якимчук.
У двох мисткинь багато спільного: Любов Якимчук народилася у Первомайську Луганської області, Олеся Здоровецька – у Первомайську Миколаївської області. Вони одного віку, Батьківщина для них – джерело їхнього творчого натхнення. Любов Якимчук через свої вірші намагається допомогти суспільству зрозуміти Донбас і переосмислити війну, Олеся Здоровецька проживає в Ірландії і через мистецтво та акції доносить іноземцям правду про те, що відбувається в Україні.
“Коли я далеко, то відчуваю все набагато сильніше, ніж коли я би була тут. Усвідомлення того, що треба щось робити і треба допомагати, є набагато сильнішим. Коли я повертаюся до Києва, складається таке враження, що люди мають втому від того, що війна і не хочуть про це говорити. Ніби цього не існує. А серед діаспори Ірландії, коли ми зустрічаємося, це завжди тема номер один. Люди не втомилися ще від цього. Українська діаспора в Ірландії – невелика, але активна. Ми робили виставку, присвячену Майдану. Бо в новинах це все недостатньо висвітлювалося, там люди мали погане уявлення про те,
що відбувається в Україні”, – говорить Олеся Здоровецька.
Любов Якимчук зазначає, що Донбас потребує інформаційної присутності України на своїй території. – “Мені відомо, що в Луганську зараз ведеться підпільна боротьба. Практикується мирний супротив, поширюється певна інформація, символіка. Тому дуже важливо, щоб в окупованих містах була присутність України. Україна як держава, Міністерство інформації зокрема, не піклується про те, щоб ця присутність була. Скажімо, під час Другої світової війни на окуповані території завозилася або скидалася з літаків газета “За Радянську Україну”, яку редагував український письменник Микола Бажан. Тобто була боротьба за свідомість людей. І ця боротьба дуже важлива. Ми не маємо права залишити людей на окупованих територіях сам на сам з ворожою пропагандою”.
Тамта ҐУҐУШВІЛІ, Тернопіль, фото автора
