У рамках мистецького фестивалю «Ї» до Тернополя 7 травня завітав відомий не лише своєю непересічною творчістю, але й відлюдництвом, аскетизмом та мізантропією письменник Юрій Іздрик. Разом із молодою поеткою Іриною Цілик вони мандрують у спільному турі під нехитрою назвою «Іздрик/Цілик» 27-ма містами України. Тернопіль – четвертий у цьому списку, після Києва, Харкова і Сєвєродонецька.
Ірина Цілик уперше побувала в нашому місті, але зізналася, що багато чула про арт-бар «Коза», де відбувалася презентація. місцевим поціновувачам слова вона представила свою збірку «Глибина різкості», де уміщені поетичні твори за останні два роки.
Юрко Іздрик натомість презентував нову прозову книгу – «Summa», написану у співавторстві із журналісткою та культурною менеджеркою Євгенією Нестерович.
– Відколи я продовж чотирьох років щодня пишу віршик, мені складно написати невіршований е-мейл. А це – проза. Євгенія робила зі мною інтерв’ю для ресурсу «Збруч» і так ми й познайомилися. Вона мені сподобалася, хоча ми ніколи не бачилися. Ти пізнаєш свою людину за правильним синтаксисом.
Упродовж 2014 році під час перебування на Міжнародній стипендії для поетів і перекладачів поезії Merіdian Czernowitz у Чернівцях Євгенія та Юрій працювали над книгою. Користуючись відсутністю співавторки, Іздрик вів свій монолог:
– Я такий равлик: сиджу у себе в Калуші і не вилажу звідти. А тут три тижнідовелося прожити в одному помешканні з жінкою, яка молодша і красивіша,і можливо, розумніша за тебе… Правда, вона завбачливо до того вийшла заміж. У Жені виявився дивовижний талант ділити життєвий простір. Я настільки вдосконалився у чистоті своїх помислів, що зауважив раз про себе, чому вона говорить про себе у жіночому роді? Це ж свій пацан Женя!
Результатом такого співжиття і 48 годин інтерв’ю стала «Summa» – як квінтесенція буденної філософії письменника:
– Про що ця книжка? Книжка ні про що, книжка про все. Це посібник для тих, хто, як і я, випадково потрапив на цю планету. Там є помічні речі, корисні дефініції енциклопедичного типу: що таке секс, оргазм, наркотики… Оскільки Тернопіль – місто з давньою растаманською традицією, то повідомлю, що там є багато рецептів.
Моє – хобі вирощування психоактивних рослин. Я взагалі не знаю поняття «нелегальна рослина». Як можна заборонити те, що дав Бог? Вони заборонили, а воно і далі росте. У мене на балконі, наприклад.
До великого задоволення публіки Іздрик зачитав як свої «канонічні» вірші, як от «Молитва», так і перші поетичні спроби. На захід зібрався повний аншлаг.
– Ці вірші з 1987 року. Я тоді нічого не знав про українську літературу, а тексти «Братів Гадюкіних» мені видавалися найвищим її зразком. Дмитра Павличка я вважаю своїм хрещеним батьком у літературі, адже саме йому я, як кожен графоман, поніс показати свої твори, коли той балотувався депутатом у Верховну Раду по нашому округу. Тоді він сказав мені кидати роботу інженера.
Увечері того ж дня в Українському домі «Перемога» Юрій Іздрик разом із Григорієм Семенчуком дав концерт у складі гурту «DRUMтИатр».
Марія Богданович, Тернопільська липа
Фото, відео автора
