Учора на свято Вознесіння Божого на вул. Львівській, 13, було велелюдно. Кілька тисяч прихожан, серед яких і лемки, завітали Архиєрейську службу та на урочисте освячення церкви Вознесіння Господнього УГКЦ, що притулилась біля парку "Загребелля". На "Лемківський кермеш" з'їхалися лемки з усієї області та зійшлися сотні прихожан.
Будівництво храму відбувалось довгі 2 роки. З миру по нитці - бідному сорочка. Та церква Вознесіння Господнього - далеко не бідна, її лемківська громада виплекала як автентичну, збудовану у давньому архітектурному стилі, з дерева, як і диктують традиції, проте по-сучасному. Будувався храм на кошти лемківської громади та меценатів, котрих залучали з усіх куточків Тернопільщини. За рішенням виконкому Тернопільської міськради, свій духовний прихисток лемківчани Тернопільщини знайшли саме тут. Місцина й справді дуже нагадує Карпати. Автентична церква біля сосен та ялин. Лемки у крисанях спокійно ходили схилами Західних Карпат (територія сучасної Польщі) та українського Закарпаття, поки їх масово не вигнали з предковічних дідівських земель на територію Польщі та України.
Їх розпорошило, та вони не перестають пам'ятати лемківську говірку та відроджувати свою культуру. Їхня велика сім'я єднається та постає зо попелу. І ось у Тернополі відродилась і церква Вознесіння Господнього УГКЦ. "Витаме" - по-лемківськи зустрічають гостей господарі свята Ігор Дуда та Віра Дудар. Зізнаються, мати таку почесну місію на "Лемківському кермеші" - дуже відповідально. "Ми дуже сумуємо за нашими коренями, але тішимося що цей корінь лемківський не висох, бо як кажуть про лемків: вирвані з коренями. Люди яких насильно переселили зі своїх земель рідних, з красот - наших дорогих Карпат. Той корінь прижився тут і пускає паростки", - ділися Віра Дудар. Стараємось щоб наша Лемківська говірка пісня звучала і передавалася з покоління в покоління бо то є наше все як не буде говірки, не буде пісні, не буде лемківського строю - не буде лемків". Йшли до цього святкового дня лемки лелегко. "Дорога не була встелена квітами, була зневіра, десь уривався терпець. Але якщо є Бог, є правда і сила, є люди, котрі надзвичайно хотіли цього. І от сьогодні ця мета збулася,
-розповідає голова Тернопільської організації ВО "Лемківщина" Олександр Венгренович. - Товариство «Лемківщина» поставило собі за мету здійснити чотири великих проекти. «Перш за все, ми поставили пам'ятник жертвам депортації в бронзі. Створити музей (музей «Лемківщина» у Тернополі та Монастириський обласний музей лемківської культури - прим авт.) - створено. Також щорічно проводимо фестиваль лемківської культури". Пан Олександр поділився, є ідея зробити у цьому парку скансен – музей просто неба, де зібрати усі народи області, волинян, подолян, галичан, лемків, представити їхню духовну і матеріальну культуру. З’їхалися на "Лемківський кермеш" лемки з багатьох куточків не лише Терноппілля, а й Івано-Франківщини, Київщини. "Я це свято очікував уже давно, ще від першого закладеного каменю. Я щоразу приїжджав сюди, як тільки була вільна зв линка. - Зізнається представник Козівської громади лемків, котрих на свято приїхало близько 60-ти, Володимир Бек - я себе чую як на рідній землі тут, як пташок, що радіє життю земному". Богослужіння в церкві Вознесіння Господнього відбуваються щонеділі о 9:00.
