Петро Шумейко зі Збаражчини наловив собі диких тварин, посадив у клітки і влаштував міні-зоопарк. Чоловік, як пише "Народне слово", затятий рибалка та мисливець, працював на Збаразькому заводі «Квантор».
Зараз в чоловіка мешкають: лелека, сімейство ослів, романівські вівці, цап старо-української породи, косуля Захар, єнотовидні собаки, лиси, білки, два види фазанів (золоті та срібні), голуби, серед них і відомої м‘ясної породи «Кінг», папуги, канарки, чижі, вівсянки, просянки, три вухаті сови і навіть яванський горобець та болотний лунь, малайський бійцівський півень, китайські пухові кури з синім кольором шкіри, качки породи індійські бігунки, мисливський пес породи Бассет-хаунт.
Звірів чоловік тримає на дачі.
Першим у себе поселив бузька, який пошкодив крило і не міг летіти.
Багато своїх вихованців чоловік впіймав власноруч, як-от фазани, лисиці, косуля, сова, інші птахи, частину придбав на спеціалізованих виставках, зазначає "Народне слово". Насправді недосвідченій людині не так то просто спіймати дику птицю чи тварину, скрізь є свої тонкощі та нюанси.
– От,
здавалося б, звичайний фазан, але його треба схопити одразу за дві ноги, інакше вивихнете або й зламаєте йому ногу, і він буде непридатний для утримання у неволі, – розповідає Петро Шумайко.
Нині на подвір’ї Капустинецької дачі десятки загорож, кліток та міні-вольєрів, в яких проживають різноманітні птахи та звірі. Фазани мешкають у вольєрі. В сусідній клітці на покручених гілляках сидить вухата сова, яка у природі полює вночі. В звіринці — ціле різноманіття птахів.
Ще один мешканець домашнього зоопарку − сарна Захар. Раз у рік косуля скидає роги, замість них у оленя виростають нові, молоді не закостенілі роги – панти.
На лузі навпроти випасається красень-цап старої української породи з довгою сивувато-білою шевелюрою та шикарними розлогими метровими рогами.
Поруч у загорожі походжають полохливі вівці романівської породи та кумедні, карячконогі ягнята.
– Вівці цієї породи народжують кожних 145 днів, причому кожна вівця народжує одразу чотири ягнятка, – зазначає пан Петро.
По сусідству з вівцями мешкає подружжя ослів – п’ятирічний тато Кока та на рік старша мама Рада, поміж ними гарцює їхній синочок Мурза.
Нещодавно Петро Шумайко придбав кобилу. Але господар на цьому не зупиняється, чоловік задався метою отримати на господарку справжнього мула, адже мули набагато витриваліші за коней. Селекціонер-аматор Петро Шумайко спарував кобилу з ослом Кокою, сподівається, що успішно.
