Традиційно наприкінці серпня, у День Тернополя, на Алеї зірок, що на вулиці Сагайдачного, зявляються нові зірки. Цьогоріч таких буде одразу три дві іменні й одна групова. Зіркою добровольцям АТО тернопільська влада вирішила вшанувати всіх учасників АТО, які добровільно, за покликом серця, ціною свого життя та здоровя боронили і боронять українську землю від російсько-терористичних угрупувань на сході України, пише тижневик "Номер один". Ще дві зірки персональні, одна з них подвійна. Нею буде удостоєно талановите творче подружжя Стецьків художника Дмитра та мистецтвознавця Віру. Родини Стецьків не стало серед нас зовсім нещодавно. Невблаганна хвороба забрала у серпні 2016-го життя Віри, а Дмитро пережив свою дружину всього на кілька місяців. Без талановитого творчого подружжя Стецьків Тернопіль якось умить збляк, збіднів. За більш ніж 30 років роботи у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї Віра Стецько організувала понад 300 виставок. Водночас вона ретельно досліджувала архівну спадщину, повернувши не тільки Галичині, а й усій Україні імя першого українця бургомістра Тернополя Володимира Лучаківського,
вивчала творчість скульптора Антона Осинського (припускають, що він був учнем І. Пінзеля) та художників діаспори, вихідців із наших земель: Якова Гніздовського, Михайла Мороза, Михайла Паращука, Ярослава Музики. Повернула із забуття імя іконописця Андрія Наконечного на псевдо Підкова, який зобразив Ісуса Спасителя в українській вишиванці. Також пані Віра була укладачем унікального каталогу-альбому Таїна Пінзеля та автором текстів до нього, в якому розкрила творчість відомого скульптора. Імя Дмитра Стецька, одного з небагатьох вітчизняних митців сучасності, увійшло до видрукуваної в Канаді енциклопедії Україна, занесено до каталогів Мистецтво ХХ століття та 100 художників України. Всю творчість Дмитра Стецька мистецтвознавці порівнюють із фільмами Олександра Довженка. Сам пан Дмитро щиро зізнався: Моє мистецтво поза часом. Я пролітаю повз земну кулю у своєму просторі. Не піддаюся моді, бо я є сам формула, я є сам стиль. У моїх роботах немає агресії, а кожна з них виконує свою місію морально, гуманно і чесно. Мої картини передають стан марева і задуми. Я пишу для того,
щоб людина читала мої картини роками, і зашифровую в них речі, котрі не розкриваються з першого погляду.Ще одна зірка на Алеї дістанеться поету і прозаїку Василю Ярмушу. Василь Ількович народився в селі Острів під Тернополем. Творити почав ще на шкільній лаві, коли навчався в Острівській семирічці, а потім у Тернопільській СШ № 8 (с. Велика Березовиця). Перші його публікації зявилися у районній газеті в Микулинцях. Працював позаштатним кореспондентом обласної молодіжної газети Ровесник, друкував свої твори тут і на сторінках Вільного життя та інших видань. Підготував збірки поезій ldquo;Казка про тебеrdquo; (1972) та ldquo;Граніт і полумяrdquo; (1977). Для дітей уклав книжечку своїх віршів ldquo;Над Серетомrdquo;, до якої увійшло 15 поезій. До творчого доробку Василя Ярмуша також належать драматична поема ldquo;Соломія Крушельницькаrdquo; і прозовий твір ldquo;Олесина любовrdquo;. У 1960-х роках зазнав переслідувань органів КДБ за прогресивні погляди, а також цькування з боку місцевої влади. Часто перебував у Денисові в рідної сестри Богданни, підтримував щиру дружбу з письменницею Іванною Блажкевич, листувався з нею і присвятив їй кілька віршів. Додамо, що протягом останніх років громадськість Тернополя активно пропонувала увіковічити зіркою поета, правозахисника та громадського діяча Степана Сапеляка. Однак після того, як у травні ц.р. Сапеляку на фасаді музею політвязнів відкрили меморіальну дошку, тема про зірку для нього вичерпалась. Нагадаємо, закладання нових зірок відбудеться 28 серпня під час святкування Дня міста.
