Хочете, розкажу, як рвуть зуби в державній лікарні? Приходжу з направленням – черга. Відсиділа 1 годину, заходжу, даю талон. Медсестра бере з мене 50 гривень за укол+10 благодійний внесок на вату. Лікар, такий бугай, каже лягати в крісло. Сам набирає в шприц (залізний такий, який кип’ятять в залізному тазику), потім вганяє той шприцяру мені в зуб!!!
Навіть не почекав, коли почне мені затерпати, бере плоскогубці і запихає майже всю свою волохату бичу ручиську в мій маленький ротик. Я кричу, бо укол ще не діє. Крім того він тисне так, що в мене мало не сходить щелепа...
У цей час мені в рот заглядають шестеро (Карл!!!) практикантів.
Зуб вирвали. Я прошу салфетку, щоб витерти кров.
- Нема, - каже лікар.
Гм...а на що я дала ті 10 гривень благодійного внеску???
- Наступний!!!
Я виходжу з кабінету і відчуваю, що укол починає діяти.
Йду вулицею, люди на мене чогось дивляться дивно. Заходжу в Старий парк. Там граються діти. Раптом дитина побачила мене і почала страшно ревіти.
- У вас кров з рота тече, - каже мати і риється в своїй сумці, дає салфетку...
Укол діє 6 годин, я нічого не відчуваю.
The end...
Наталія ЧЕРВАК
