“У морзі я ворухнув ногою” – приголомшлива історія “айдарівця” з Тернопільщини

Він прийшов до військкомату в червні з проханням відправити в зону АТО. Йому подякували, але відмовили: вік, мовляв, уже не той (чоловікові якраз виповнилося п’ятдесят чотири!). Але він думав інакше. Чому повинні забирати туди необстріляних хлопчиків, які й зброю не вміють у руках тримати, а він, здоровий і сильний, фахівець зі стрілецької зброї, буде слухати новини з фронту і, стискаючи до болю кулаки, мовчки спостерігати, як гинуть двадцятирічні. Ні, так не можна, він не з тих, хто здається чи відступає. Не хочуть мобілізувати, то можна піти добровольцем. Зібрався швидко, і вже у липні був зареєстрований як боєць батальйону «Айдар». У місті Щастя, де дислокувався тоді цей військовий підрозділ, пробув всього кілька днів, і коли треба було замінити бійців на передовій, зголосився одним із перших.