У фондах Національного заповідника “Замки Тернопільщини” зберігаються понад 50 тис. Раритетних експонатів, включаючи предмети побуту, скульптури, живопис та музичні інструменти. В комплекс з самого початку входили Збаразький замок, Монастир бернардинів Збаражі і Вишневецький палац.
У 2005 році заповідник отримав національний статус і почав активну науково-дослідницьку діяльність. Через три роки до складу заповідника включили ще 7 замків, серед них палац в Теребовлі, замок в селі Микулинці, замки в селі Язловець, Підзамочок, Золотий Потік та Кривче.
Збаразький замок Збаразьий замок, який входить до складу «Національного заповідника Замки Тернопільщини» спорудили брати Єжи та Кшиштоф Збаразькі. Він виконаний в стилі раннього ренесансу. Замок повинен був стати найпотужнішою фортифікаційною спорудою. Він захищений зі всіх сторін зовнішніми і внутрішніми спорудами, та також водяним ровом. З іншої сторони замок оточував Чорний ліс і тягнувся до Луб’янок.
Однак, брати не залишили після себе спадкоємців і в 1631 році замком заволодів їхній племінник Януш Вишневецький.
Не дарма палац укріплювали і готували до потужних боїв, так як в 1649 роі він став епіцентром супротиву війська Хмельницького і поляка Яреми Вишневецького. Бій тривав 42 дні, в результаті чого, Збаразький замок вдалося відстояти.
В 1675 році замок був все ж таки захоплений і практично повністю спалений полком Шейтана. Далі замок чекали не кращі часи. Під час північної війни ( через 25 років) палацом заволоділи шведи, і після цього почався період застою і спустошення в Збаражі. Вже в 18 столітті в палаці облаштували цукровий завод, а в 19 столітті Збаразький замок взялись реконструювати. Однак, хід робіт обірвала Перша світова війна.
Справжнє відновлення замка розпочалось тільки в 1990-х роках напередодні отримання Україною незалежності.
В палаці знаходиться галерея з портретами всіх історичних персон, які мали пряме чи непряме до нього відношення: в колекції більше 50 картин, розглядаючи які, мимоволі поринаєш в минуле. А на другому поверсі знаходяться два суміжних зали, в яких представлені раритетні експонати. Так, в першому знаходяться рукописні книги та релігійні скульптури 17-19 століттів.
В другому залі не менш цікава експозиція: народні костюми, рушники, вишиванки і предмети одягу священнослужителів тих часів.
Монастир бернардинців, Збараж Фото instagram.com/chaban.denis
Монастир в Збаражі заснували в 1627 році. Брати Збаразькі самостійно запросили сюди бернардинців та спорудили для них дерев’яну церкву.
В інтер’єрі простежуються мотиви ілюзорного живопису та виявлені навіть фрагменти стенопису. Цей храм вважався самим впливовим на Поділлі до моменту перших набігів.
На щастя, в 90-х сюди повернулись бернардинці, і по сьогодні знаходяться в монастирі, працюючи над відновленням святого місця.
Вишнівецький палац Фото instagram.com/chaban.denis
Вишнівецький палац – яскравий представник класицизму з вкрапленням раннього французького ренесансу.
Сам палац спорудив Михайло Сервацій – один із останніх польських шляхтичів тих часів.
В комплекс палацу входять декілька об’єктів, включаючи укріплення та дзвіниця. При відвідуванні першого поверху моментально зачаровує дзеркальний зал завдовжки 80 метрів з керамічним декором та малюнками на стінах. Навколо замку розташовуються широкі сади,
а далі за ними – річка. Замок вважався найбагатшим і виділився серед інших на Волині.
Про Вишнівецький палац багато спогадів в класичній літературі. До прикладу, Оноре де Бальзак вважав його прообразом європейського Версалю. Палац був майже повністю зруйнований під час Другої світової війни, а взялися за його реставрацію тільки в середині 20 століття.
Зараз це філія заповідника “Замки Тернопільщини”. З 2005 року ведеться повна реконструкція, у відреставрованих залах вже розміщена невелика експозиція, проводяться екскурсії.
Теребовлянський замок Фото videnovum.com
Теребовля – один з найперших міст, що з’явилися на території України, який раніше був центром удільного князівства.Історія замку почалася в 9 столітті, коли його спланував і спорудив Василь Ростиславович.
Однак історія піддала Теребовлянський замок багаторазовим тортурам.
В 1360 році він був захоплений поляками і відреставрований з оборонного типу, з ущільненням стін і потовщенням підземних споруд. Тільки в середині 16 століття Северин Наливайко зміг відвоювати палац у поляків, проте щастя тривало недовго,
так як далі пішли множинні набіги татар з пожежами і потужними руйнуваннями.
За часів активної протестантської діяльності Богдана Хмельницького замок на короткий проміжок часу перебував у його володінні.
У 1770-х після першого поділу Польщі замок почали розбирати. Уже в 1930 польські благодійні організації взялися за активне відновлення одного з найзнаменитіших замків України.
Золотопотіцький замок Фото wikipedia.org
Палац більше 8 разів захоплювали турки під час набігів, проте кожного разу його відвойовували. Битви були важкими і кровопролитними.
Проте, Золотопотіцький замок в 17 столітті дістався Стефану Потоцькому. Його дружина – Марія Могліянка була мудрою жінкою і сама вибирала стиль і архітектурну концепцію. Спочатку Золотопотіцький замок був покликаний контролювати торговельні шляхи в Молдавію і Покуття, але з часом все кардинально змінилося.
Протягом наступного століття замок переходив з рук в руки представникам сімейства Потоцьких.
Далі володіти замком почали поляки. Першим був Володимир Гневош – відомий в політичних колах діяч. Так, Гневоші панували в замку до 39 року,
але з початком Першої світової війни палац довелося покинути. Більшовики розграбували замок аж до сірників і килимів, а після облаштували там штаб-квартиру НКВД.
У повоєнний час родичі сімейства Гневош поступово почали відновлення Золотопотіцького замку. На сьогоднішній день в замку можна подивитися бібліотеку, кімнату, де грали в шахи і спортивний кабінет. У дворі розташований невеликий сад і спортивний майданчик.
Підзамочківський замок Фото zabytki.in.ua
З давніх-давен був створений тільки замок, проте потім навколо замку почали облаштовуватися охоронці, які хотіли жити зі своїми родинами ближче до палацу.
Згодом населення збільшувалася і утворився Підзамочок. Підзамочківський замок був заснований Яном Криштофом Бучацьким: про це говорить збережений напис над головними в’їзними воротами. На стінах замку й донині збережені герби його засновників.
В’їзні ворота
Підзамочківський замок є зразком новітніх віянь в будівництві фортифікаційних споруд, які були розпочаті в 15 столітті в Італії, а потім поширилися по всій Європі. Замкові стіни порівняно невисокі (4-6 м),
товщина їх – більше метра.
За формою фортеця наближена до п’ятикутника, який різко звужується на півночі. Дві найкоротші сторони – північна та південна – служили найбільш важливими оборонними вузлами.
У південно-західній частині замку між двома п’ятикутними баштами збереглися ворота з оригінальною гербовою композицією з зовнішньої сторони і так званою «таблицею» (там вказано, коли був зведений замок) в стилі ман’єризму.
Між вежами над проїздом воріт – кам’яний прохід для захисників фортеці.Замок за його 400-річну історію багато разів нищили, але потім все одно відновлювали. У 1807-1869 рр. в фортеці діяла паперова фабрика, яка працювала на енергії води.
Залишки замку представляють перехідний етап до будівництва регулярних укріплень протибастіонного типу на подільських землях.
Чортківський замок Чортківський замок — фортифікаційна споруда в місті Чорткові в Тернопільській області.
Служив резиденцією відомих польських родів – Гольських і магнатів Потоцьких. Входить до складу Національного заповідника «Замки Тернопільщини».
Дерев’яні укріплення міста і замку були зведені в кінці XIV століття першим власником міста Єжи Чартковського.
У 1522 році місту було надано магдебурзьке право.
Після переходу 1597 року міста до шляхтича Станіслава Ґольського на пагорбі над річкою Серет починається перебудова стародавніх укріплень на замку, мурованих з масивних блоків пісковику.
У 1610 на кошти Станіслава Ґольського проведена реконструкція замку. Всередині замкового двору був побудований ренесансний палац з аркадними галереями, новими господарськими прибудовами.Через постійні напади татар, ремонтні роботи у фортеці майже ніколи не припинялися. Останній з поміщиків, Садовський, передав все своє майно, в тому числі замок, на благодійність.
У XIX – першій половині ХХ ст. замок використовувався, в основному, під склади, а на початку 1920-х на його території діяла заправна газова станція.
Язловецький замок Фото reporter-ua.com
Цей замок заслужено називають ключем від Поділля, тому що в 1617 століттях він був одним з найважливіших фортифікаційних споруд Речі Посполитої.
Засновники замку – представники роду Бучацьких-Язловецьких. Так, з плином часу палац розширювався і добудовувався, але у володіння інших сімей він не переходив.
Через 50 років Язловецький добудував величезну вежу, що складається з декількох ярусів: на нижньому розташовувалися каземати, на третьому – проїзд в місто, на верхньому – житлові приміщення.
У 17 столітті Язловецький замок упав під час облоги турків, як і більшість інших.
В 1746 році тут був збудований палац, який був переобладнаний і вдосконалений Блажевським. А в кінці 19 століття замок було пожертвувано монахам для створення монастиря та школи для дівчаток.
Під час радянського тоталітаризму тут була лікарня і санаторій. Санаторій працює і сьогодні на території замку.
Скала-Подільский замок Фото md-ukraine.com
До 1939 року Скала, як кажуть в народі, носила іншу приставку – Скала-над-Збручем. Родзинкою Скелі є замок Коріатовичів.
На сьогоднішній день від замку залишилися тільки руїни, але заснований він був у далекому 1331 році, після чого пережив численні битви і турецько-османські облоги. А на завершення до всього сюди дісталися більшовики.
У першій половині 18 століття місцевий староста Тарло відреставрував здавалося б загублений замок і збудував на його місці палац в стилі бароко.
Але, за нещасним збігом обставин, не судилося вижити і цьому замку – він згорів від удару блискавки.З тих пір замок не реконструювався і не відбудовувався.
Вхід на територію вільний.
Кривченський замок
Фото instagram.com/chaban.denis
Замок збудували в 1639 році на річці представники знатного роду Кацьких. Однак, не довго вони там прожили до початку визвольної війни – Богдан Хмельницький вигнав з території всіх поляків, включаючи Кацких.
Далі тут влаштувалися турки на чолі з султаном Магометом. Взагалі Кривченський замок вважався важливим оборонним пунктом у польсько-турецькій війні.
У 19 столітті замок дістався єврейському сімейству, яке розібрало його на будівельні матеріали. Трохи пізніше частина замку все ж була відреставрована, відповідно в такому вигляді замок дожив до наших днів.Цікавою особливістю місцевості виступає Кришталева печера, яку може відвідати будь-який турист практично задарма. Автор Аліна Кондратенко
