Неймовірна історія 18-річної дівчини з Соборного, яка відмовилася розмінювати свою БатьківщинуНещодавно в редакцію &Сільського господаря& зателефонувала майстер державного навчального закладу &Скалатський професійний ліцей& Наталія Загоруйко. Вона повідомила, що студентці Надії Небусовій, яка зараз на третьому курсі ліцею і невдовзі закінчує навчання, заклад не зможе видати свідоцтва про середню освіту і диплома про набутий фах, оскільки в дівчини нема паспорта. Майстер сказала, що з подібним усним повідомленням вона звернулася і до місцевої міграційної служби, яка вже тривалий час відмовляє повнолітній дівчині в отриманні найголовнішого документа, який посвідчує особу, & паспорта громадянина України.ДВІ ДОЛІНепроста життєва історія Наді Небусової редакції &СГ& відома. Нашим журналістам дівчина розповіла про свою головну проблему і мрію & отримати паспорт з українським тризубом & ще на початку літа, коли черговий раз побувала на прийомі в обласному управлінні міграційної служби і вийшла звідти ні з чим.& Скільки себе пам&
ятаю, мій дім завжди був і є в селі Соборне (донедавна Жовтневе) Тернопільського району, & розповіла Надя. & Тут я народилася, виросла і зараз живу з бабусею, яку звати Анастасія Іванівна Пирдза. У цьому домі також виріс мій тато, Володимир Васильович Пирдза. Він, на жаль, три роки тому помер. Недалеко від нас живе і моя хресна & також Надія і також Пирдза.Надя Небусова дуже схожа на свою бабусю Надю (так у селі кличуть Анастасію Іванівну & авт.) & 78-річну лемкиню, яка в повоєнні роки молодою дівчиною була депортована з села Дальова (зараз територія Польщі) на західноукраїнські землі. Відтоді тут і проживає та любить свою внучку безмежно, бо Надійка & її єдина втіха та надія. В місцевому греко-католицькому храмі Пресвятої Трійці дівчинка хрещена, у бабусиному домі зареєстрована і тут, упевнена пані Анастасія, залишиться господинею як єдина спадкоємиця, коли настане їй час створити власну сім&ю.БАТЬКІВЩИНИ НЕ ВИБИРАЮТЬТе, що Батьківщина Надійки Небусової & Україна, підтверджує її свідоцтво про народження, видане 29 грудня 2004 року відділом РАЦС Тернопільського районного управління юстиції.
У перший клас вона ходила в місцеву школу в Жовтневому, а наступні дев&ять років навчалася в Яблунівській комунальній санаторній ЗОШ Гусятинського району, одночасно перебуваючи на повному державному утриманні та лікуванні в однойменному протитуберкульозному санаторії як дитина з сім&ї із ризиком цього захворювання. Росла дівчинкою гарною, цікавою до всього, доброю та працьовитою. Після того, як санаторій у Яблунові розформували, а школу закрили, вступила в Скалатський професійний ліцей, де й вчиться зараз, мріє влаштуватися на роботу за спеціальністю кухар-кондитер та вчитися далі. Але Надині плани і мрії наразі не можуть бути реалізовані. Не маючи паспорта, вона не отримає диплома, не влаштується на офіційну роботу, не зможе продовжити навчання в коледжі чи виші, не зможе скористатися пільгами та субсидіями як особа з малозабезпеченої сім&ї, прийняти від бабусі спадщину і т. д. Її чекає повне безправ&я.18-РІЧЧЯ ЧЕКАЛА, ЯК СПАСІННЯУсі ровесники Наді Небусової отримали паспорти в 16-річному віці. Для неї ж перешкодою стало те, що її мати &
громадянка Росії, і новонароджену дівчинку записали на прізвище матері. Тато, українець з діда-прадіда, в свідоцтві про народження дочки з невідомих причин також вказаний громадянином Росії. Кажуть, втратив на той час документи, а записали & як записали, ніхто не надав цьому значення. Думали, що внесуть корективи згодом, але сталося непоправне.& У міграційній службі завжди запевняли, що коли мені виповниться 18 років, паспорт отримаю, & розповідає дівчина. & Свого 18-річчя я чекала, як спасіння, і після дня народження & 24 квітня цього року & разом з працівником територіального центру Байковецької ОТГ Ольгою Грегою ми були на прийомі в управління ДМС в Тернопільській області. Мені сказали так: я повинна набувати громадянство Росії, звертатися в російське консульство, отримати російський паспорт, перетинати українсько-російський кордон, три місяці перебувати в чужій країні, з якою мене нічого не пов&язує, де я ніколи не була, мови якої не знаю і де нікого з рідних у мене нема. А потім повертатися в Україну і просити дозволу на проживання&
Надія Небусова стверджує, що такий варіант для неї, українки за народженням і за духом, не те що неприйнятний, а страшний. І вона, дякувати Богу, вже повнолітня, ніколи не погодиться йти цим шляхом і набувати громадянство країни-агресора, яка принесла на українську землю стільки горя.& Я українка і звертаюся з проханням до компетентних державних служб визнати мене громадянкою України, & зі сльозами на очах каже Надія.СПРАВА НА РОЗГЛЯДІ В КИЄВІНабуття громадянства в Україні регулюється законом &Про громадянство України& і перебуває виключно в компетенції Президента України. Деякі експерти, до яких за консультацією зверталася редакція, стверджують, що громадянство Надії Небусової вже давно мало стати фактом, адже вона довгий час перебувала на повному державному утриманні в комунальному дитячому лікувальному закладі & Яблунівському обласному протитуберкульозному санаторії, а така норма у вищезгаданому законі передбачена. Не було б проблем, стверджують фахівці, якби Надійчин батько, як це насправді є, був записаний у її свідоцтві про народження громадянином України.Фахівці управління ДМС у Тернопільській області, принаймні, запевнили редакцію, що доля Надії Небусової їм небайдужа і вони роблять все можливе для позитивного вирішення її справи. Необхідні документи, до яких приєднано характеристику зі Скалатського професійного ліцею та відповідне клопотання голови Байковецької ОТГ Анатолія Кулика, передані обласним управлінням в Державну міграційну службу України для розгляду і погодження. Відповіді з Києва поки що нема.Ганна МАКУХНа фото: Надія Небусова з однокурсницею Вікторією.
