Микола Павлік мешкає у Малих Загайцях одинадцять років. Цей сивочолий чоловік, з добрими очима, у яких проміняться теплі іскринки, до того, як потрапити у село на Шумщині, чимало побачив, пережив і усвідомив на канві своєї життєвої долі. За цей час встиг прижитися серед загайчан, і не просто прожити десятиліття, а залишити після себе добрий слід, хороші справи, пише Шумськ ІнфоНасамперед, у духовній та мистецькій сферах. Всевишній щедро обдарував його музичним талантом. Пан Микола ще з юних літ вибрав непросту дорогу митця & з своєї малої батьківщини, рідного Мізоча, пішов навчатися у Дубенське культосвітнє училище. Роки юнацтва буйні молодечим завзяттям & пригадує, як з хлопцями-студентами тайкома грали на весіллях, а директор &кулька& грізно попереджав, що коли зловить на &гарячому&, то освіті їхній гаплик. І, як грім з ясного неба, на весіллі у Бродах побачили серед весільних гостей свого керівника, який був хрещеним батьком одного з молодят. Та, послухавши гарну гру своїх вихованців, сам взяв трубу і приєднався до них, похваливши за хист і майстерність.
Переломний момент у життєписі добродія Миколи настає у 1976 році. Батьки переїздять до Словаччини, адже його тато & словак за національністю. У роки Другої Світової війни приєднався до з&єднання Сидора Ковпака під час знаменитого Карпатського рейду, воював разом з майбутнім президентом Чехословаччини Людвігом Свободою, переходив через перевал Дуклю, після настання миру залишився в Україні, одружився на українці. Разом з батьками та братом переїздить за кордон і Микола. Для цього своїм наказом міністр оборони СРСР Гречко дозволив залишити тримісячну службу у радянській армії & у музичній роті в Архангельську.У Братиславі пан Микола зробив солідну кар&єру & у міністерстві культури Словацької республіки, у складі Чехословацької федерації. Вплинуло на це знання кількох мов & словацької, польської, англійської, російської & та музична освіта. У міністерстві культури Микола Павлік курував чисельними музичними колективами української діаспори. На пропозицію міністра культури Ярослава Валека став його заступником. Згодом працював у Пряшеві у центральному комітеті культури українських трудящих.
Після роз&єднання Чехії та Словаччини з єдиної на дві держави працював у словацькому місті Свідник & переважно з українським населенням, у якому навіть вивіски дублювалися двома мовамНа зламі тисячоліть його душа навертається до духовності & митрополит Миколай, предстоятель православної церкви Чеських земель та Словаччини, рукоположив його у сан диякона. Згодом, практично на відмінно закінчив навчання в Луцькій семінарії, керував мішаними церковними хорами у сусідській дружній слов&янській країні, здійснював обробки творів композиторів Чайковського, Бортнянського для церковного співу чотириголоссям. Неодноразово брав участь у фестивалях духовної музики, зокрема, хороші спомини залишилися від перебування в Польщі, в Гайнівці біля Белостоку, а в Грабарці, на горі біля жіночого монастиря разом, з хором поставили хрест. У 2009 році закінчився тривалий, 33-річний словацький період в його літописі. На запрошення тогочасного ігумена Загаєцького монастиря переїздить в Україну, на Шумщину. Фактично виконує обов&язки регента, працює також зі світським фольклорним колективом & переважно, сільської інтелігенції, для якого теж займався обробками музичних творів.Серед здобутків & перемога у 2012 році на обласному конкурсі &Тернопільські обереги&. На вагому премію за цей успіх придбали апаратуру для Загаєцького будинку культури. Микола Павлік & автор слів та музики пісні, присвяченій пам&яті Героя україно-російської війни Романа Мусія & уродженця Загаєць. У дні перед Різдвом Христовим добродій Микола весь у творчому процесі обробки колядок для церковного чоловічого хору на чотири голоси, сам має милозвучний голос.
