За словами архітектора Юрія Вербовецького, проект реставрації будівлі колишнього монастиря домініканців у Тернополі, розроблявся з 2018 року, неодноразово обговорювався на містобудівній раді Тернополя та консультативній раді органу охорони культурної спадщини ОДА, пройшов експертизи і погодження в центральному органі охорони культурної спадщини, тобто в Міністерстві культури та інформаційної політики України (Київ). Про це інформує сайт Тернополяни.
Як відзначив архітектор, головна мета цього проекту - реставрація, реабілітація та пристосування колишнього монастиря домініканців під релігійно-офісний центр з громадськими приміщеннями загального користування, що передбачає відновлення функціональних властивостей об’єкта відповідно до його первісного призначення.
Тобто окрім приміщень релігійної громади УГКЦ будуть створені нові громадські простори, якими зможуть користуватися жителі та гості міста.
За словами архітектора, будівля колишнього монастиря домініканців у Тернополі споруджувалася у 1749-1779 роках одночасно з катедральним собором, як єдиний та цілісний архітектурний комплекс епохи пізнього бароко.
Як правило, у таких комплексах архітектурне оздоблення монастирських будівель за пишністю не поступалося фасадам храмів, до яких вони були прибудовані.
"Однак з історичної іконографії видно, що фасади домініканського монастиря у Тернополі, на відміну від собору, не мали багатого архітектурного оздоблення. Будівлі монастиря була відведена другорядна роль. У зв'язку з цим ні фасади, ні дахи монастиря не мали архітектурної виразності та презентабельності", - говорить архітектор.
За його словами, за радянських часів в будівлі монастиря було влаштовано обласний архів та здійснено її суттєве перепланування: влаштовано перегородки, закладено автентичні дверні прорізи. Окрім того, було змінено (понижено) висоту та форму даху тощо.
"Фасади монастиря залишилися непоказними, спотвореними радянськими нашаруваннями - неавтентичними вікнами, закладеними дверними прорізами, зміненим дахом та опорядженням, характерним швидше для типових радянських будівель. Через це будівля монастиря є деградованою, не справляє враження пам'ятки архітектури та досі різко дисонує з навколишнім історичним середовищем,
передусім - катедральним собором, разом з яким формує єдиний комплекс", -написав архітектор.
"Очевидно, що у зв'язку з поверненням будівлі монастиря церкві (тепер - УГКЦ), разом із пристосуванням приміщень до потреб нових власників пам'ятки назріла потреба зняти з неї нашарування радянського періоду, здійснити реставрацію та ревалоризацію у відповідності з кращим європейським досвідом та аналогами. Оскільки відновлення втраченої забудови з південного боку монастиря не передбачається, сучасна містобудівна ситуація вимагала надати фасаду та дахам монастиря презентабельного вигляду, який би відповідав вишуканості собору. Саме цим засобом і заплановано вирішити дві вищеназвані містобудівні проблеми, адже, з одного боку, буде витримана архітектурно-стилістична цілісність комплексу монастиря та собору, з іншого - буде покращено естетику північного фронту забудови вулиці Гетьмана Сагайдачного, а отже й цілісність та якість історичного середовища", - наголосив Вербовецький.
Як відзначив архітектор, при розробці проекту враховувався світовий досвід та методики авторитетних науковців та реставраторів-практиків.
"В нашому випадку реставраційні, архітектурні та ремонтні роботи пов’язані з реабілітацією та пристосуванням пам'ятки до сучасних потреб. Заради надання фасаду презентабельного вигляду передбачаються заходи з ревалоризації деградованої пам'ятки - відтворення пілястр, баз, підвіконних карнизів, фронтону, віконної та дверної лиштви, вінчатого карнизу, влаштування мансардного поверху з люкарнами під покрівлею із заломом по аналогії з дахами барокових монастирів Галичини, Польщі, Чехії", -сказав архітектор.
У проекті передбачено передусім - зняття нашарувань радянського періоду (нехарактерна, неестетична низька покрівля, радянські вікна, тинькування), відновлення первісного планування приміщень (демонтаж перегородок, які поділяли зали зі склепіннями на комірки для потреб архіву; відновлення важливого обхідного коридору), відновлення закладених віконних, дверних прорізів, відновлення та реставрація склепінь, зміцнення несучих конструкцій, розкриття збережених камінів та розчищення та консервація існуючих лучкових перемичок замурованих прорізів у коридорах.
На світлинах нижче - план реставрації та історичні світлини катедрального собору.
