Мешканка Ужгорода Надія Комишна у колі рідних відсвяткувала 100-річний ювілей.
Про це розповідаєУжгородська міська рада.
Ювілярку привітав і міський голова Богдан Андріїв побажав міцного здоров’я, душевного спокою, поваги і турботи від рідних.
Надія Володимирівна народилася 18 жовтня 1924 року у селі Мощаниця Рівненської області у чеській родині Царбохів. Із раннього віку вбирала в себе багатство культур та мов, що її оточували. Дитинство пройшло в атмосфері родинних цінностей та працьовитості.
Під час Другої світової війни її життя різко змінилося – у 1943 році була примусово депортована до Німеччини, де дивом уникнула концтабору і працювала в німецькій сім’ї у місті Веймар. Цей період сформував її стійкість та чуйність до потреб інших.
Після закінчення війни зустріла своє кохання – Віталія з яким побудували міцну родину в Ічні на Черкащині, народили двох дітей – Ірину та В’ячеслава. У 1960 році овдовіла. У 1960-х роках переселилася на Закарпаття, працювала в аптеці.
Захоплення Надії Володимирівни були різноманітними: вишивала хрестиком, створюючи справжні витвори мистецтва, вʼязала, займалася садівництвом. На її дачі у Нижньому Солотвині були зібрані найрізноманітніші види декоративних рослин, за якими вона любила доглядати.
Своє життя присвятила дітям, вихованню п’яти внуків і чотирьох правнуків. Для родини вона стала символом турботи, мудрості та незламної життєвої сили.
Надія Володимирівна вільно володіє чеською, українською, польською та німецькою мовами. Секрет її довголіття – у спокійному ставленні до життя, оптимізмі та невтомній працьовитості.
