Селище Васильківка на Дніпропетровщині опинилося на лінії фронту. Пані Олена та її син Ярослав жили під постійними обстрілами, більшість часу проводили в укритті. Поруч із будинком була адмінбудівля, яка постійно потрапляла під вогонь, а влітку зруйнували школу, де навчався хлопчик. Родина розуміла: залишатися небезпечно.
Волонтери евакуювали маму з дитиною до транзитного центру, а звідти вони поїхали поїздом на Закарпаття. Довга дорога і переживання змінилися полегшенням, коли вони вийшли на перон у Мукачеві.
На Закарпатті сім’ю зустріли та доставили до місця тимчасового проживання, яке відремонтоване й облаштоване для безпечного життя.


