Лектори розкрили маловідомі факти з біографії вченого, порівняли його праці із сучасними археологічними даними та презентували цінний подарунок від його нащадків.
21 липня в каплиці Ужгородського замку відбулася публічна лекція «Штрихи до життя Кароя Мейсароша», присвячена 205-й річниці від дня народження видатного дослідника, письменника та автора першої фундаментальної праці з історії Ужгорода. Про це йдеться на фейсбук-сторінці Краєзнавчий музею імені Тиводара Легоцького.
Захід об’єднав істориків, краєзнавців та всіх, хто цікавиться минулим Закарпаття.
Першу частину лекції провела завідувачка відділу історії та краєзнавства Валерія Русин Вона презентувала розлогий біографічний огляд життя Кароя Мейсароша, підкресливши його колосальну наукову спадщину – понад 800 праць у найрізноманітніших галузях: від історії церкви та права до сільського господарства й фінансів.
Особливе зацікавлення слухачів викликали маловідомі побутові та особисті подробиці: лекторка зачитала уривки з автобіографії Мейсароша, де він із самоіронією описував власну зовнішність, родинне життя тощо.
А иакож ужгородський період його життя, адже саме тут Мейсарош створив головну працю свого життя – «Історію Ужгорода від найдавніших часів до сьогодні» (видану в 1861 році).
Другу частину розвідки презентував завідувач відділу науково-освітньої роботи Михайло Лесів Він зазначив, що хоча праця Мейсароша 1861 року сьогодні й піддається критиці через окремі неточності або обмежену джерельну базу ХІХ століття, вона залишається міцним фундаментом, без якого не обходиться жодне сучасне дослідження Ужгорода.
Дослідник порівняв описи Ужгородського замку, зроблені Мейсарошем, із найновішими археологічними та архівними відкриттями, продемонструвавши, як розвинулася історична наука за останні півтора століття.
Підсумовуючи захід, директорка музею Ольга Шумовська наголосила на важливості таких просвітницьких подій для збереження культурної спадщини та розвитку наукових дискусій.
Знаковою подією дня стало поповнення фондів музейної бібліотеки: праправнук Кароя Мейсароша передав у дарунок закладу одне з оригінальних видань праць свого видатного предка.



