Закарпаття

На Закарпатті переселенка відсвяткувала 100-річний ювілей

Свій 100-річний ювілей у суботу, 25 липня, відзначила Марія Михайлівна Кур#8217;ян – жінка, яка пережила Голодомор, Другу світову війну, була учасницею партизанського руху, присвятила життя освіті, а у 99 років через війну знову була змушена покинути рідний дім. Привітати поважну ювілярку зі сторіччям прийшли Ужгородський міський голова Богдан Андріївnbsp; та начальниця Департамент соціальної політики Ужгородської міської радиnbsp; Марина Стасюк. Вони побажали Марії Михайлівні міцного здоров#8217;я, душевного спокою, тепла, турботи близьких. Марія Михайлівна Кур#8217;ян народилася 25 липня 1926 року в селі Дубовий Гай Чернігівської області. Її дитинство минуло в рідному селі, де вона навчалася в місцевій школі. Родина була великою: батько Михайло, військовослужбовець, мати – домогосподарка, та четверо доньок, серед яких Марія була найстаршою. Ще дитиною вона пережила одну з найбільших трагедій українського народу – Голодомор 1932–1933 років, який забрав життя щонайменше 545 жителів її рідного села. Із початком Другої світової війни батько пішов на фронт. У вересні 1941 року село Дубовий Гай окупували нацистські війська.

На той час Марії було лише 15 років, і над нею нависла загроза примусового вивезення на каторжні роботи до Німеччини. Через місцевих колаборантів окупанти дізналися, що її батько – військовий, після чого спалили родинний будинок. Залишившись без домівки, Марія разом із матір#8217;ю та молодшими сестрами пішла до лісу, де приєдналася до партизанського загону. Марія Михайлівна має партизанський квиток, який засвідчує її офіційну участь у партизанському русі з грудня 1942 року по лютий 1944 року – саме тоді, коли на Прилуччині активно діяло підпілля. Вона є ветераном, учасницею бойових дій та відзначена пам#8217;ятними нагородами за мужність, проявлену у воєнні роки. Після звільнення Чернігівщини Марія Михайлівна присвятила своє життя освіті. У 1947 році вона закінчила Прилуцьке педагогічне училище, здобувши кваліфікацію вчителя початкових класів. Упродовж 1947–1951 років навчалася в Ніжинському державному педагогічному інституті за спеціальністю «Викладач української мови та літератури». Її професійний шлях став прикладом самовідданого служіння освіті. У 1951–1955 роках працювала вчителем української мови та літератури в Парафіївській середній школі.

Згодом очолювала Андріївську семирічну школу (1955–1957), а потім – Заїздську загальноосвітню школу І–ІІ ступенів (1957–1963). У 1963–1970 роках працювала інспектором шкіл Прилуцького районного відділу освіти. Наступні тринадцять років, із 1970 по 1983-й, була головою Прилуцького райкому профспілки працівників освіти, вищої школи та наукових установ. Навіть після виходу на пенсію не залишила улюбленої справи – до 1992 року працювала заступником директора з навчально-виховної роботи Прилуцької заочної школи. Власної родини та дітей Марія Михайлівна не мала. Із 2002 року проживала в Краматорську Донецької області поруч із рідними сестрами та племінниками, оточена їхньою любов#8217;ю і турботою. У березні 2026 року через безпекову ситуацію за сприяння волонтерської організації «Пролісок» її евакуювали до Ужгорода. Саме тут, у безпеці, поруч із племінницею вона зустріла свій столітній ювілей. Від імені всієї Ужгородської громади щиро вітаємо Марію Михайлівну зі 100-річчям! Нехай кожен день буде сповнений теплом, турботою, добром і людською вдячністю. Міцного здоров#8217;я, душевного спокою, світлих днів і ще багато щасливих моментів поруч із тими, хто любить і цінує Вас.

фронт, Дія, школа, Громада

Читайте ще