16 серпня Сонячна алейка гібіскусів відзначила першу річницю внесення до реєстру Книги рекордів України. Цього недільного дня квіткова локація Перечина зібрала ветеранів російсько-української війни, рідних загиблих Героїв, волонтерів, людей, які доклали певних зусиль до її розвитку та популяризації, тих, які дарували рослини і підтримували, поціновувачів природи та її багатства. Розпочали із хвилини мовчання, під час якої, низько схиливши голови у скорботі, присутні вшанували пам#8217;ять наших Героїв, які загинули у боях за незалежність та суверенітет України. Відтак засновниця алейки Любов Крижановська подякувала всім захисникам та захисницям нашої країни, бо саме завдяки їм ми можемо жити, працювати, відпочивати, збиратися разом за родинним столом чи проводити час у колі друзів. Гуляючи алейкою, відвідувачі насолоджувалися цвітінням сезонних квітів, а тут ростуть не тільки гібіскуси, а і троянди, гортензії, різні декоративні рослини, а також милувалися довколишніми краєвидами, робили відео та фото на добру згадку. – Іноді достатньо одного документа, щоб зрозуміти:
усе було недаремно, – зі щасливою посмішкою каже Любов Юріївна. – Сертифікат про встановлення рекорду в 2025 році став першим офіційним документом Сонячної алейки гібіскусів. За ним – не просто рекорд, а роки праці, віри, сотні висаджених рослин, підтримка небайдужих людей і моменти, коли хотілося все це припинити. Та ми вистояли. А інакше і бути не може, бо наші воїни, якими ми пишаємося і беремо з них приклад, не пробачили б нам такої слабкості, адже вони героїчно стоять перед лютим ворогом на захисті кожного з нас, України, щоб ми тут, у тилу, робили все для того, щоб наша країна розвивалася, люди гуртувалися, діти зростали здоровими та всебічно розвиненими. Пані Люба висловила сподівання, що з вірою, надією та Божою поміччю неодмінно настане той день, коли ботанічний простір «Сонячна алейка гібіскусів» стане місцем, куди приїжджатимуть люди з усієї України та закордону, наречені влаштовуватимуть виїзні церемонії та весільні фотосесії під мирним небом. І не лише заради краси, а і заради відчуттів. Бо тут кожна квітка і кожна локація має свій зміст, а природа переплітається з пам’яттю,
вдячністю та любов’ю. Читачам «Карпатського об’єктива» нагадаю, що 16 серпня 2025 року на вулиці Сонячній у Перечині (мікрорайон Яслище) відбулася історична подія – офіційна реєстрація національного рекорду в номінації «Найбільша кількість гібіскусів на одній локації», категорія «Жива природа». 1245 кущів гібіскусу – саме стільки було нараховано і зафіксовано керівницею Національного реєстру рекордів України Ланою Вєтровою. Ця знакова подія була присвячена захисникам України – Героям, які боронять нашу землю, і тим, хто віддав своє життя за мирне небо нашої країни та її майбутнє. Перші 52 саджанці були висаджені у 2018 році. Згодом на місці розчищених чагарників проклали ґрунтову дорогу, обабіч якої висадили дві сотні гібіскусів. Три роки тому я написала першу статтю про квіткову локацію, яка зібрала перші гроші для потреб Збройних сил України, а «Карпатський об’єктив» опублікував допис. Любов Юріївна завжди дякує нашому виданню за інформаційну підтримку і на кожному заході розповідає, що це для неї стало поштовхом та стимулом, то ж за два тижні вона створила групу в соцмережі Фейсбук «Сонячна алейка гібіскусів» і стала розвивати локацію та інформувати про це підписників.
До прикладу, в 2023 році тут росло 235 кущів гібіскусу, а тепер – 1245! Наразі алейка є туристичною принадою Перечина, родзинкою міста, місцем для дозвілля та зустрічей, місцем вшанування пам’яті Героїв, відзначення пам’ятних дат України. Першу річницю рекорду алейка відзначила пікніком по-закарпатськи, на якому чоловіки приготували шашлик та печену картоплю з салом. На святковому столі були й інші смаколики, десерти, чай із квітів гібіскусу, березовий сік. Обмили шампанським, велику пляшку якого торік подарував один із воїнів Збройних сил України. Своїми враженнями про «іменинницю» та її «маму» відвідувачі поділилися із кореспонденткою «Карпатського об’єктива». Від імені родини Геричів висловилася Марта Василівна. Її син Андрій та чоловік Михайло – ветерани російсько-української війни. – Красномовним є той факт, що Любов Юріївна, її чоловік та рідні дбають про алейку, згуртовують людей, організовують та проводять різні заходи на підтримку ЗСУ, ветеранів війни, учасників бойових дій та родин військовослужбовців, загиблих, тих, які пропали безвісти, та вшановують пам’ять наших захисників.
У всіх починаннях ми їх підтримуємо, вони щиро раді, коли люди приходять, коли тут лунає дитячий сміх, а околицями розноситься їхній гамір. Відверто кажучи, нас сюди тягне, як залізо до магніту. Тут затишно, безпечно, цікаво, атмосфера по-домашньому тепла. Така локація сприяє відновленню як фізичного, так і ментального здоров’я, – слушно додала пані Марта. Півтора року тому пані Ангеліна переїхала з сім’єю із Київщини до Перечина, тут придбали будинок. Часто відвідує алейку, де гуляє з чотирирічним сином. – На території нашого будинку ростуть три кущі гібіскусів, цвітуть білим. У нас, на Київщині, з декоративних більше люблять садити біля хат хвойні дерева, зокрема туї. А на Закарпатті – сезонні квітучі дерева і кущі, рослини. Це дуже гарно і мило. Коли вперше побачили ці рослини, то подумала, що це мальви. Але мама по відеозв’язку пояснила, що це гібіскуси. Загуглила – дійсно гібіскуси і мальви – різні рослини. Відкрила для себе красу і пишне цвітіння гібіскусів, – зізналася жінка і перерахувала переваги алейки: – Гуляти тут добре у різний час доби, у різні пори року, але найкраще – після дощу, бо тоді розкриваються чудові краєвиди: хмари опускаються, гори оповиті туманом – це така краса! Милуюся – і фотографую. Сина вчу, щоб зростав емпатом до всього живого, щоб чуттєво ставився до квітів, тварин, комах. Тут є багато статуеток тварин – крокодилів, жабок, птахів, йому це дуже цікаво. Дійсно з’являється така радість, що ти звертаєш увагу на дрібнички, але саме ці дрібнички розвивають кругозір дитини, любов до природи. Тут є де побігати, є що подивитися, є і квіти, і водойми, і кущі, і статуетки. Дуже важливо, що тут безпечно – автомобілі не їздять. Перечинська громада та її жителі направду пишаються своєю рекордсменкою і бажають їй розвитку та пишного цвітіння. Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора