Останнім часом шлюб стає не лише святом, але й своєрідною відповіддю на невизначеність. Люди одружуються, аби бути поруч, підтримувати одне одного, зберегти відчуття родини. Водночас сімейна статистика свідчить: поряд із бажанням створювати сім’ї зростає і кількість пар, які вирішують розійтися. Закарпаття, яке традиційно вважають одним із найродинніших регіонів України, цього року опинилося серед областей із найбільшим зростанням розлучень. Особливо помітні ці зміни на рівні громад і міст, де працівники ДРАЦСів щодня бачать не сухі цифри, а людські історії. Детальніше про розлучення і одруження у області – у матеріалі «Карпатського об’єктива». Понад 79 тисяч шлюбів за пів року За даними Міністерства юстиції України, у першому півріччі 2026 року в державі зареєстровано 79 516 шлюбів. У середньому це близько 13,3 тисячі пар щомісяця. Порівняно з аналогічним періодом минулого року кількість одружень зросла на 16 відсотків. Аналітики пояснюють, що така тенденція частково пов’язана з тим, що люди не відкладають важливі життєві рішення «на після війни». Крім того,
в Україні традиційно більше весіль відбувається у другому півріччі – наприкінці літа та восени, тому остаточні річні показники можуть бути ще вищими. Однак загальноукраїнське зростання не означає, що однакова ситуація спостерігається в кожному регіоні. На Закарпатті динаміка інша: кількість шлюбів дещо зменшилася, а розлучень – навпаки, побільшало. Весіль менше, але бажання створити сім’ю не зникає У першому півріччі 2026 року на Закарпатті офіційно зареєстрували 1 073 шлюби. Для порівняння, за аналогічний період минулого року їх було більше. У Хусті ця тенденція також помітна. Начальниця Хустського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Оксана Росоха розповідає «Карпатському об’єктиву», що за шість місяців 2026 року у відділі зареєстровано 111 шлюбів, тоді як у першому півріччі 2025 року – 121. «Ми бачимо невелике зменшення кількості реєстрацій, але сказати, що люди перестали одружуватися, не можна. Пари приходять, планують майбутнє, створюють сім’ї. Просто сам формат весілля суттєво змінився», – зазначає вона. За її словами, сучасні молодята дедалі частіше обирають скромну церемонію без великої кількості гостей.
Якщо ще кілька років тому урочисті реєстрації з музикою, короваєм і десятками запрошених були звичним явищем, то нині такі випадки поодинокі. «Зараз гучних реєстрацій майже немає. Більшість пар приходять у вузькому колі – лише батьки або найближчі родичі. Для багатьох важливішим стало саме юридичне оформлення стосунків, а не масштабне святкування», – каже керівниця Хустського ДРАЦСу. Оксана Росоха додає, що шлюб перестав бути виключно справою молоді. Наймолодшій нареченій у Хусті цього року було 16 років, а найстаршій – 65. Ці цифри свідчать про те, що люди наважуються на шлюб у різні періоди життя: хтось одразу після повноліття, а хтось – після десятиліть самотності, вдівства чи попереднього шлюбу. «Ми реєструємо шлюби не лише молодих пар. Є люди зрілого віку, які вирішують узаконити стосунки після багатьох років спільного життя. Для них це дуже емоційний момент, – наголошує вона. – Повторні шлюби трапляються регулярно, хоча масовим явищем їх назвати не можна. Люди, які вже мали досвід сімейного життя, зазвичай довше приймають рішення про новий шлюб. Пари,
які одружуються вдруге, зазвичай підходять до реєстрації більш виважено: менше уваги приділяють урочистостям і більше – практичним питанням спільного життя». Варто додати, що попри близькість Закарпаття до кордонів Європейського Союзу, у Хустському відділі цього року не реєстрували шлюбів з іноземцями. Прізвище після шлюбу: традиція змінюється Помітні зміни відбуваються і в ставленні до прізвища після одруження. Дедалі більше жінок залишають своє дівоче прізвище. «Такі випадки є, і їх стало більше. Найчастіше це пов’язано з документами, професійною діяльністю, закордонними поїздками чи вже сформованою кар’єрою, – наголошує керівниця ДРАЦСу. – Чоловіки, які беруть прізвище дружини, теж трапляються, але це радше виняток. Максимум одна-дві пари на рік». Окрема тенденція – зміна імені. За перше півріччя 2026 року у Хустському відділі зафіксовано 16 таких звернень, тоді як за весь 2025 рік їх було 23. Розлучень побільшало Якщо статистика шлюбів на Закарпатті демонструє лише незначне зниження, то показники розлучень викликають значно більше занепокоєння. За даними Міністерства юстиції України,
у першому півріччі 2026 року через органи ДРАЦС в Україні було розірвано 12 175 шлюбів. Загалом це на 4 відсотки менше, ніж за аналогічний період минулого року. Однак Закарпаття стало одним із небагатьох регіонів, де тенденція виявилася протилежною. В області кількість розлучень через органи ДРАЦС зросла на 15 відсотків. Більший приріст зафіксовано лише на Тернопільщині – 17 відсотків. За шість місяців 2026 року на Закарпатті офіційно розірвали 196 шлюбів. Для порівняння, торік за цей самий період таких випадків було значно менше. У Хустському відділі державної реєстрації актів цивільного стану ситуація ще виразніша. Начальниця відділу повідомляє, що у першому півріччі 2026 року тут зареєстровано 221 розлучення, тоді як за аналогічний період 2025 року – 175. «Ми справді бачимо збільшення кількості розірвань шлюбу. Це не різкий стрибок, але тенденція помітна. За кожною заявою стоїть непроста особиста історія, – запевняє Оксана Росоха. – Люди не розлучаються за один день. Зазвичай це результат тривалих непорозумінь, накопичених образ і втоми від постійних конфліктів».
Що стоїть за зростанням розлучень Чому на Закарпатті побільшало розлучень і що найчастіше руйнує сучасні шлюби? Психологиня з Хуста Світлана Попович переконана: справа не лише у війні чи економічних труднощах. На її думку, нинішня статистика відображає глибші зміни в суспільстві та уявленнях людей про сім’ю. «Ми звикли думати, що головна причина розлучень – зрада. Насправді в більшості випадків шлюб руйнується значно раніше, ніж з’являється третя людина. Пара перестає чути одне одного, зникає емоційний контакт, накопичуються образи, і стосунки поступово виснажуються», – пояснює фахівчиня. – Коли люди живуть у постійному стресі, вони мають менше внутрішнього ресурсу для підтримки стосунків. Тривога, втома, невизначеність щодо майбутнього, фінансові труднощі – усе це впливає на подружжя. Якщо шлюб був міцним, він часто стає ще сильнішим. Якщо ж проблеми існували давно, криза їх лише оголює». Особливо складними психологиня називає стосунки, у яких подружжя тривалий час перебуває на відстані: один із партнерів служить у війську, працює в іншому місті або виїхав за кордон. «Фізична розлука поступово переходить в емоційну. Люди починають жити різними реальностями, у них з’являються різні кола спілкування, різні щоденні турботи. Якщо зв’язок не підтримувати свідомо, відстань стає не лише кілометрами, але й внутрішньою прірвою, – зазначає Світлана Попович. – Але є й таке, що люди можуть жити під одним дахом і бути абсолютно самотніми. Один очікує підтримки, інший – вдячності, але вони не озвучують цього. Натомість накопичують претензії, і в певний момент навіть дрібниця стає приводом для великого вибуху». Вона додає, що багато пар звертаються по допомогу надто пізно, тоді, коли рішення про розлучення вже фактично прийняте. Марина АЛДОН
