До її будинку приходять поїсти безпритульні, а невлаштовані діти зупиняють жінку на вулиці й просяться пожити у її родині. Угорка за національністю, вона не хоче залишати Закарпаття, хоч усі її рідні поселилися у сусідній Угорщині й постійно кличуть свою родичку-дивачку до себе. Проте жінка щоразу відмовляється. «Тут моя батьківщина, тут мені добре, тут я роблю те, що маю робити», — каже пані Ірина. Звідки прийшло бажання творити таке тотальне добро, цікавлюся у неї.
Читайте ще
7 січ
