При непоганій грі ужгородська «Говерла» поступається чемпіону країни «Говерла» – «Шахтар» – 0:2 (0:0) Ужгород. Стадіон «Авангард». 9000 глядачів.
Арбітр: Швецов (Одеса).
«Говерла»: Надь – Орос, Єзерський, Лисицький, Леандро – Балафас (Ле Таллек, 78), Кочіш – Буяльський, Лисенко, Савіч (Іканде, 75) – Нікулає. НЗ: Бабенко, Люлька, Дандя, Балашов, Трухін.
«Шахтар»: П’ятов – Срна, Ракицький, Крівцов, Шевчук – Степаненко – Фред, Алекс Тейшейра, Д. Коста (Веллінгтон Нем, 78), Бернард (Фернандо, 65) – Факундо Феррейра (Едуардо, 65). НЗ: Каніболоцький, Ісмаїлі, Чигринський, Шиндер.
Голи: Крівцов 54, Едуардо 74.
Попередження: Савіч, Лисенко, Балафас, Люлька, Єзерський – Степаненко, Ракицький, Едуардо.
Годі й говорити – матч головної футбольної команди області викликав чималий ажіотаж серед закарпатських уболівальників. Власне, саме заради таких матчів хочеться, щоб наша команда трималася серед елітних клубів країни. Тільки от прикро, що поки глядач іде дивитися на «Шахтар», а не на «Говерлу». Тим більше, що по звітній грі можна з упевненістю констатувати – підопічні Грозного заслуговують на увагу не лише в матчах із грандами,
але і в поєдинках із командами на зразок «Таврії» чи «Волині». Більше того, в матчах із середняками команді потрібна підтримка на порядок гучніша, ніж у грі з «Шахтарем» хоча б тому, що на поєдинки з чемпіоном України додатково футболістів налаштовувати не потрібно. Усі й так розуміють, що таке «Шахтар», і яка маса людей спостерігає за твоєю грою в прямому ефірі.
Те, що «Шахтар» трохи не та команда, яку ми могли спостерігати в минулому сезоні, стало зрозуміло в груповому раунді ЛЧ. Ні, звичайно, команда ще не втратила всіх шансів вийти з доволі рівної групи, однак упевненими результати донеччан в ЛЧ цього сезону не назвеш. Та й у чемпіонаті країни «гірники» не показують той рівень гри та феєричних переможних серій, як це було минулого року. Древні китайці говорили, що нещасливі ті люди, які живуть в епоху змін. Не знаю, чи можна назвати вболівальників «Шахтаря» нещасливим людьми, але те, що зараз у Донецьку проходить непростий період зміни поколінь – факт беззаперечний. Головний фактор цього процесу – знання того, що ти хочеш побачити в підсумку. І мені здається,
незважаючи на болючі втрати в Європі та чемпіонаті, Луческу знає, як буде виглядати ця команда на своєму піку. Зрозуміло було, що втрати Мхітаряна та Фернандіньо неможливо відчути безболісно. На місце сьогоднішніх зірок європейського футболу була запрошена чергова група бразильських віртуозів та аргентинський нападник Феррейра. Інша справа, що донеччанам потрібно знайти баланс у результатах команди та філософії розвитку клубу. Натякаю на те, що команда, президент якої заявляє про готовність вигравати ЛЧ, просто немає морального права продавати двох ключових футболістів клубу. З іншого боку, «Шахтар» своєю трансферною діяльністю демонструє, що клуб не збирається відігравати роль «золотої клітки», чим стимулює перехід у європейський футбол таких виконавців як Бернард або Фред. Здається, керівництво клубу та Луческу розуміють – поточний сезон можна назвати перехідним не тільки в плані гри команди, а й у плані результатів. А ось уже в наступному році від стрімких Кости, Тейшейри і Ко будуть чекати лише найвищих досягнень, у тому числі й у Європі.
Нам же про проблеми «Шахтаря» тільки мріяти.
Давайте говорити відверто: наша команда вкрай нестабільна. Поразка від «Севастополя» практично нівелювала ті привілеї в турнірній таблиці, які підопічні Грозного здобули в гостьових поєдинках у Маріуполі та Луцьку. Враховуючи те, що над «Арсеналом» висить цілком реальна загроза бути ліквідованим, у «Говерли» можуть зняти ще 3 турнірні пункти. Таким чином, ми знову опиняємося біля зони вильоту. У грі проти «Шахтаря» у нас знову не обійшлося без кадрових втрат. І надалі продовжує відновлення Лазевські, на тижні травмувався Райчевіч, на уколах грають Надь і Єзерський. У таких умовах стартовий склад команди прогнозувався. Справа в захисті знову з’явився Орос, хоча Люлька вже опинився в запасі. У центрі – пара Єзерський – Лисицький. Зліва – Леандро. У півзахисті опорну зону цементували Балафас та Кочіш. Групу атаки складали Лисенко, Буяльський та Савіч. Цікаво, що перші двоє постійно змінювали фланги, і відверто важко сказати, хто за яким флангом був закріплений. На вістрі атаці діяв Нікулає.
Безперечно, дорікнути нашим футболістам нема за що. Команда билася, більше того,
грала в свій футбол, створювала моменти. Не забували наші вміло перекривати зони. Практично, виключений був із гри Срна, особливо не видно було на полі Косту та Бернарда. Хоча перші хвилини гри були тривожними, «Шахтар» відразу дав зрозуміти – ніякої недооцінки суперника зі сторони підопічних Луческу цього вечора не буде. Достатньо було втрат очок на Західній Україні в матчах із «Карпатами» та «Волинню». До речі, про серйозність намірів чемпіона говорив і той факт, що донеччани прибули на Закарпаття ще в п’ятницю напередодні гри, а не в день матчу, як це зазвичай практикується українським грандом. Так от, уже до 10-ої хвилини ми цілком могли програвати 0:2. Спочатку Бернард, майбутня надія всього бразильського футболу та один із найбільш високооплачуваних гравців України, з вигідної позиції не влучив у ворота, а вже за мить удар Кости сколихнув поперечину. Однак, наших футболістів такий старт не зламав. Десь до 20-ої хвилини підопічні Грозного вирівняли гру, в цілому, виконуючи настанови тренерського штабу. Між тим, на 15-ій хвилині стався епізод, який ще більше завів темпераментних закарпатських уболівальників,
які, вочевидь, бувають на стадіоні лише в матчах із грандами. Савіч у карному майданчику гостей виграв позицію в Крівцова, фактично виходячи на ударну позицію, але замість того, щоб завдати вирішального удару, сербський македонець упав. Здається, не без допомоги захисника. Одеський арбітр Швецов, репутація якого й так кульгає на обидві ноги, вирішив показати жовту картку нашому легіонеру за симуляцію… Знову ж таки не хочеться підіймати тему арбітражу в нашому чемпіонаті. Тим більше, коли мова йде про такого персонажа, як Швецов, який за свою кар’єру зараховував і голи з елементами волейбольного, а не футбольного удару. Як у грі з «Севастополем», знову доводиться констатувати: арбітр у багатьох епізодах приймав вкрай спірні рішення, причому не на нашу користь. Але з іншого боку – чому дивуватися?! «Шахтар» в Україні давно знаходиться на хорошому рахунку в арбітрів, і ніхто донецький клуб старається не образити. Чи потрібні донецькому клубу такі суддівські подарунки? Питання риторичне, однак у Європі такий український арбітраж «Шахтарю» лише заважає.
Завершився тайм двома моментами Дугласа Кости на межі голу,
однак перший тайм "Говерла" звела до нічиєї, і Грозний дуже жваво пішов до роздягальні з бажанням швидко донести до своїх підопічних план на другий тайм.
А план був простим: дати "гірникам" мінімум простору й далі тримати лінії, а при нагоді – швидко атакувати у відповідь. "Шахтарю" по перерві було набагато важче. Тільки після десяти зіграних хвилин у другому таймі "гірникам" вдалося по-справжньому потурбувати Надя. Коста завершив прохід флангом класним прострілом, але маленького Бернарда захисники практично затоптали. Повністю відбити атаку «Шахтаря» і заспокоїтись господарям не вдалось. Срна подавав із флангу, Шевчук виграв другий поверх і скинув м’яч на ближній кут воріт. Біля Крівцова стояв Балафас, але грек проспав не тільки свого опонента, але й залишив захисника в грі. Якби Балафас вчасно зробив кілька кроків уперед, у захисника «Шахтаря» був би зафіксований офсайд.
Приємно, що наші хлопці не збиралися здаватися. Згадали про свої безпосередні обов’язки Буяльський і Лисенко, активізувався Савіч, але героєм Ужгорода повинен був ставати Кочіш. Разван, опинившись у чужому штрафному майданчику та обігравши практично двох опонентів,
хотів сам вирішити долю епізоду, хоча поруч було двоє партнерів. На жаль, румунський хавбек наносив удар практично в падінні, та й ще П’ятов вміло звузив кут обстрілу. А вже далі донеччани гру заспокоїли. Контроль м’яча й неспішні розіграші – все те, що й потрібно було "Шахтарю". Закарпатці наче спочатку прийняли такі правила гри, думаючи про фінальний штурм, та донеччани убезпечили себе й від цього. Едуардо, що вийшов на заміну, скористався подачею від кутового прапорця Срни й остаточно вбив інтригу. У цьому епізоді можемо дорікнути нашим захисникам. Не лише двом центральним, які дали м’ячу пролетіти паралельно воротарському майданчику «Говерли», але й Оросу, який не встиг за Едуардо, і, який, по ідеї, повинен був закривати дальню стійку.
Після 0:2 стало зрозуміло, що на цьому гра закінчилася. Був ще небезпечний штрафний біля воріт гостей, але Лисенко пробив у стінку. Що ж, усе справедливо – переміг сильніший.
Тепер хочеться зупинитися на не футбольних моментах, які в мене після цього матчу в основному залишили неприємний осад. По-перше, поведінка закарпатських уболівальників.
Розумію весь розпач від дій арбітрів і класної гри «Шахтаря», однак зайві емоції окремих осіб іноді псували справжнє свято футболу. Між тим, «Говерла» й так ледь не після кожного домашнього матчу штрафується КДК ФФУ. Не хочеться писати, що я маю на увазі конкретно, однак думаючі читачі розуміють, на що натякаю. По-друге, дивно було цього вечора кілька разів показувати власну акредитацію окремим представникам клубу, які наче вперше бачать вашого покірного слугу на футбольному матчі «Говерли». Утім, такі дрібниці можна пояснити масштабом суперника. На щастя, всі неприємні моменти нівелювалася нашою грою та… новою формою від технічного партнера команди. Судячи з усього, з другого кола «Говерла» буде грати в новій, спеціально розробленій німецьким «монстром» спортивного одягу для нашого клубу, формі. Можливо, хтось скаже, що це не варта уваги дрібниця, однак із таких дрібниць складається імідж клубу. Особисто мені нова форма дуже сподобалася. Напис номерів на спинах гравців виконаний у ретро-стилі (раджу подивитися на футболки лондонського «Челсі» цього сезону – все дуже схоже),
а збоку можна побачити симпатичну графіку, подібну на мордочку ведмедя. Таким чином, якби наша команда грала в якійсь із американський ліг, де клуби часто йменуються за принципом міста та тварини чи природного явища (як правило, стихійного), «Говерла» б називалися «Ужгородські ведмеді».
Ну, і ще один момент. У другому таймі жовту картку отримав Люлька, який знаходився на лаві для запасних. Сергія важко назвати вкрай емоційною людиною, але отримав він попередження за емоції. Для нього це 4 жовта, тому наступну гру з «Динамо» він пропускає… Судячи з усього, добре, що пропускає, тому що проти клубу, якому він належить, Люлька й так навряд чи міг би зіграти. Мабуть, так розсудили і в нашому тренерському штабі.
Що ж, «Говерла» може перевести дух, у чемпіонаті настає двотижнева пауза на матчі збірних. А потім, у двох матчах до закінчення осінньої частини чемпіонату, потрібно віддати всі сили. На черзі – «Динамо» й «Таврія».
М. Луческу: – Ми здобули дуже важливі три очки. На Західній Україні дуже важко грати, тут досить агресивні команди, добре готові фізично. У нас були кілька голевих нагод,
але не могли забити, тому лише після голу футболісти відчули впевненість. Якби не забили, невідомо, як би завершилася гра. «Говерла» чинила організований спротив і здійснювала тиск на наш захист, ми ж могли забити ще на контратаках, але, на жаль, не реалізували свої нагоди.
– У минулих матчах Ви скаржилися на стан газону «Авангард», а нині його стан Вас задовольнив?
– Сьогодні поле, зважаючи на погодні умови, було в хорошому стані й роздягальня виглядає пристойно, і, найголовніше, команда є значно потужнішою, ніж у минулі роки, та й тренер хороший в ужгородців. На мою думку, «Говерла» не має знаходитися там, де вона є нині, це команда середини турнірної таблиці. До матчу аналізували гру нашого суперника. Лише невезіння не дало змоги набрати їм більше залікових балів. Ужгородський клуб змінюється в кращу сторону.
В. Грозний: – Ми грали з класною командою, яка щороку представляє Україну в Лізі чемпіонів. На фоні таких суперників відразу видно різницю в швидкості, роботі з м’ячем, оцінці ситуації. Звісно, ми не можемо собі дозволити придбати футболістів такого рівня,
тож не могли грати з таким суперником у відкритий футбол. Грали компактно, й нам це в багатьох моментах вдавалося. Пропустили не обов’язковий перший гол, по якому є запитання як у тренерського штабу, так, гадаю, й у вас, журналістів. Ми могли відігратися, в нас були моменти для цього. Ще при рахунку 0:0 мали забивати: Савіч виграв позицію в Кривцова, виходив на ударну позицію, а захисник гірників його притримав та ще й наступив на ногу. На наш погляд, там були пенальті й жовта картка захиснику, а не нашому футболісту. А по першому голу, як уже казали наші керівники, які продивлялися відеоповтори, Кривцов, який став автором м’яча, перебував у положенні «поза грою». Але не хочу давати оцінку суддівству, ви самі все бачили. Пропустили голи після стандартів, коли забивали другий гол, наш гравець не дограв до кінця з Едуардо, який реалізував свій шанс.
Тим не менш, задоволений самовіддачею футболістів, хоча, звісно, є проблеми в роботі з м’ячем – це сьогодні кидалося в вічі на фоні гри футболістів «Шахтаря». Для нас – це хороша школа. Не порівнював би гру «Шахтаря» проти «Волині» та «Карпат»,
тоді гірники грали не тим складом, та й попереду в них були матчі Ліги чемпіонів. Якби грали ми в такому щільному графіку для суперника, то й ми б здобули перемогу, а зараз у «Шахтаря» двотижнева перерва, тим більше, що вони втратили очки і в Чемпіонаті, і в Лізі чемпіонів, тож приїхали до Ужгорода повним складом, були максимально сконцентровані і недооцінки до нас точно не було.
Вдячний уболівальникам, які прийшли нас підтримати, хотів би, щоб така атмосфера на стадіоні була на кожному домашньому матчі.
– Люлька наступний матч пропускає, він отримав попередження на лаві запасних через емоції… – Так. Збирався його випустити, Сергій уже готовий був, лікарі запевнили, що 30 хвилин він може зіграти, але після того, як отримав картку, вже не випустив, а третю заміну навіть не проводив. Гравець настільки хотів грати, що емоції переповнили молодого футболіста. Після гри він уже вибачився, розумію його, сам був занадто емоційним, коли був ще молодим тренером: бувало, й на поле вибігав… У грі та після гри як тренери, так і гравці, – зовсім інші люди, тож до цього потрібно ставитися з розумінням.
– Містер Луческу похвалив вашу команду й роботу тренерського штабу «Говерли»...
У свою чергу, можу відповісти, що й так усім відомо: «Шахтар» – команда високого класу. Ми повинні всі вболівати за них у єврокубкових матчах. Звісно, не хочеться, щоб така команда відбирала в нас очки, але… Із стратегічної точки зору потрібно брати бали в команд однакового з нами рівня. У нас триває копітка робота, досі, на жаль, не можемо виставити бойовий склад: Буяльський вийшов на уколах, Нікулає, Єзерський грали з мікротравмами, Надь також вийшов на другий тайм завдяки лікарській допомозі. Що поробиш – це футбол, такий вид спорту.
У мене нема претензій щодо самовіддачі футболістів, якби реалізували ті нагоди, які мали, хто знає, як би завершився матч. Що ж, зараз будемо мати вихідні, аналізуватимемо свої помилки й виправляти їх. 15 листопада всі вболіватимемо за нашу збірну, яка, а я впевнений у цьому, переможе збірну Франції й потрапить на ЧС-2014 до Бразилії, «Шахтар» вийде з групи ЛЧ, у Лізі Європи «Динамо» та «Дніпро» також, побажаємо удачі «Чорноморцю».
Для Закарпаття дуже добре,
що є команда УПЛ, але на нас дивляться як на «маленьку команду», у нас ще немає тих інфраструктурних складових, які є в інших клубах. Але ми боремося, змушуємо себе поважати, в тому числі й великі клуби. Нам потрібно вирішити головне завдання – залишитися в Прем’єр-лізі. Звісно, це буде важко, далеко не всі хочуть бачити нас на найвищому рівні вітчизняного футболу, але будемо боротися за своє місце. Вважаю неправильним рішення щодо зняття трьох залікових балів із команд, які здобули перемоги в матчах із київським «Арсеналом». Це означає, що ми не грали цей матч, адже ми боролися на полі за ці три залікові бали. Вважаю, що необхідно внести зміни до діючого Регламенту, й незалежно від того, скільки команда відіграла, залишити очки, які вони здобули в чесній боротьбі на полі. Ця діюча стаття збереглася ще з часів СРСР. Будемо готувати відповідне звернення до УПЛ із вимогою залишити три залікові бали й внести зміни до діючого Регламенту.
Олександр САБАДОШ
