41-річний Василь Фуцай із Василькова на Київщині тримає близько 70 нутрій. Щойно народжених не рахує.
— Вирощую цих тварин, відколи себе пам'ятаю. Ще мій тато їх тримав. У нашій сім'ї дуже люблять м'ясо, а з нутрії особливо, бо найм'якше. Дієтичніше за кролятину, не поправишся. Копчене найсмачніше, але й тушимо, й ковбасу робимо. Шкури продаю.
За дев'ять місяців нутрія виростає до 4–5 кг. Самців господар тримає не більше трьох років, а самиць — півтора. Забиває після двох пологів, аби тварини не були старі й давали здоровий і численний приплід. У клітці ставить бляшану перегородку й накидає за неї сіна, щоб самиця зробила кубло.
— Нутренята народжуються зрячі. За два дні вилазять із кубла їсти. Перший тиждень даю капусту, варену картоплю із кукурудзяною дертю. Аби був корм м'який, бо зуби в малих хиткі, можуть випасти. Потім їдять і грубий харч — моркву, буряки. Тільки кормові, від цукрових поправляються, відкладається сала багато. Даю кукурудзу в качанах, іноді сухарі, влітку кошу молодий очерет. Води не п'ють.
Нутрії їдять сидячи, в передніх лапах тримають корм.
Із землі нічого не підбирають. Овочі господар добре миє, але нутрії перемивають їх у басейні під кліткою. Темні плями на буряках, моркві вигризають і випльовують.
— Клітки в мене з дроту, бо дерев'яні прогризуть і втечуть. У кожній у підлозі є дірка, закрита металевим листом. Витягаю, і нутрії пірнають вниз у басейн сантиметрів 40 завглибшки. Зварив його з бляхи, клітки на ньому стоять. Накупаються й самі залазять у клітки.
Улітку басейн відкритий завжди, бо гризунам жарко, хоч висмикують із себе підпушок, хутро стає рідке. Восени господар двічі на тиждень випускає їх купатись. Узимку, коли мороз до -10°C, заносить клітки до сараю. Тоді купає раз на тиждень.
— Ставлю ночви з водою, ловлю по троє-четверо й кидаю у воду. Плавають, доки мені не надоїсть дивитися. Після кожного купання міняю воду, бо в ній хутро, бруд.
Самці можуть плавати із самицями й молодняком. Якщо відчувають, що самиця вагітна, обпливають її, щоб не торкнутися чи не вдарити. За кілька днів до пологів нутрії у воду не лізуть, аби не застудитися. Після народження дитинчата можуть перебігати до різних матерів.
Самці-брати до парування між собою не б'ються. Не вживаються лише з чужим заплідником. Його господар тримає і купає окремо.
— Купив на базарі породистого, а старий самець до крові порвав. Виламали зуби. Довелося зарізати. Із сином патиками їх розтягували. А один утік. Як щурик був, усього два місяці, а 1000 гривень віддав за нього, бо сріблясто-сірий. Вискочив і в очерети в кінці городу. Три дні його ловили, та не знайшли. Нутрія пірнає й під водою пропливає безшумно, затримує дихання.
Найрідкісніші й найдорожчі — чорні нутрії, бо дають найменше приплоду. Є бурі, кремові, лимонні. Найпопулярніші сріблясто-сірі. Їх хутро гарне, його не фарбують.
9 дитинчат народжує за раз самиця. Щонайменше — п'ятьох. Дає приплід двічі на рік. Чи вагітна, визначають за набряклими сосками. У нутрії вони вздовж спини. Тварину беруть за хвіст і трохи піднімають. Коли впирається передніми лапами, соски добре видно.
Ушкодження заливають зеленкою
Нутрії не хворіють. Їх не прищеплюють, але можуть загинути від ран, якщо покусаються. Ушкодження заливають зеленкою. Гризуни бояться морозу.
— Коли на вулиці мороз за 10 градусів, у нутрій відмерзають хвости. Починають їх відгризати, тече кров. Поранені місця треба залляти зеленкою й замотати бинтом. Хвости заживають, просто тоді коротші, — розказує Василь Фуцай.
