Літній вечір після спекотного дня віддає прохолодою. Особливе відчуття умиротворення та спокою виникає біля річки Уж, яка несе свої води з високих гір, наповнюючись дрібними струмками. Що може бути кращим за вечірню літню прогулянку після спекотного й напруженого дня на роботі. Тож і ми з дружиною вирішили пройтися, подихати свіжим повітрям і відчути прохолоду, яка йде від річки.
Тепер треба сказати, що моя дружина вивчає ландшафтний дизайн, розбирається в паркових насадженнях та з успіхом передає свої знання студентам в УжНУ. До чого я веду, ви зрозумієте трохи пізніше. Просто пропоную пройтися разом з нами і побачити те, що й ми.
Отже, наша неспішна прогулянка пролягла через набережну Незалежності. Тут кипіло нічне життя Ужгорода. Явно нікому не хотілося спати, і молодь відпочивала. По набережній їздив вагончик-велосипед із веселою компанією. Здалеку чулася музика розташованих на березі барів і терас. Мені це дуже нагадало прогулянку по курортному містечку, десь, скажімо, в Криму. Але там зараз точно не так весело й людно.
Зупинившись навпроти медфаку, ми вирішили подивитися,
як облаштували площу Народну, що одразу біля облдержадміністрації. Вечірні ліхтарі привертали увагу. Враховуючи те, що кожен із вас чув про те, як довго й наполегливо розроблявся, а потім і затверджувався мега-супер-проект цієї центральної площі міста, нам захотілося все побачити самим.
Мене абсолютно не цікавить, хто відповідав за розробку цього проекту і скільки на нього списали грошей, але те, що він має, м’яко кажучи, похибки це точно. Отже, 90% цього диво-парку займає газон, де стрічкою тягнеться низьке насадження самшиту як бордюрний елемент. Ці кущі треба стригти регулярно, скажу я вам, а високий бур’ян, який виріс собі спокійнісінько, причому вже давно, бажано виривати.
Далі більше, серед газонної трави бачимо насадження, що борються за життя під палючим сонцем, – це кущі рододендронів. Вони були приречені на смерть з самого початку. Поясню чому: рододендрон – це далекосхідна рослина, яка не переносить спеку та засуху. Навіть якщо припустимо, що насадження добре доглядатимуть і поливатимуть, у таких умовах вони не виживуть, це гарантія. Рододендрони люблять напівтінь та регулярний полив.
Тобто людина, яка відповідала за проект, абсолютно про це не знала.
Ідемо далі. Неймовірна абсурдність і тотальна непродуманість знову дають про себе знати. Уздовж алеї поставлені лавочки. Це добре, звичайно, але враховуючи те, що площа нагадує більше футбольне поле, мені особисто цікаво, хто найдовше витримає сидіти тут під палючими променями сонця?! Це логічне запитання. Адже цілком резонно було б посадити розлогі дерева, скажімо, позаду кожної лавочки. Чому б цього було не зробити? І таких запитань до проектантів мінімум мільйон!
Апогеєм усієї цієї радості було побачити клумбу-квадрат, утикану частоколом штамбових троянд, між яких горіли круглі ліхтарі-підсвічувачі, що там абсолютно ні до чого! Панове, я все розумію і люблю троянди, але капітан Сільвер існує тільки на сторінках книги «Острів скарбів», і частокіл від піратів будувати не потрібно. Напад індіанців з бумерангами теж, думаю, всерйоз розглядати не будемо. Що ж це тоді за композиція? Можливо, розсадник штамбових троянд? Не знаю. Але те, що навіть бабуся в селі Пацканьово таке б не зробила, це точно.
Книги з ландшафтного дизайну продаються в будь-якому магазині.
Трохи далі знаходиться майданчик з недобудованим фонтаном. Повірте мені, він не врятує всіх найжахливіших ляпів цього проекту і буде лише більмом на загальному тлі.
Ось таке незабутнє враження залишила нам площа Народна. Величезна, панорамна територія, яку за правильного підходу можна б було перетворити на райський Едем. Або строгий англійський парк. Чи то ж на французькі Єлисеї, якщо хочете. Стилів і можливостей неймовірна кількість! Чому саме так? Хто дав добро на таке ганебне видовище в самому центрі Ужгорода?
Підказка всім, хто провалив цей проект: на географічному факультеті УжНУ готують спеціалістів з міського паркового озеленення. Молоді та прогресивні фахівці з радістю підкажуть вам, як краще облаштувати парки й площі нашого міста. Підберуть відповідний стиль, оберуть необхідний видовий і сортовий склад рослин. Усе набагато простіше й легше, коли роботу виконує профі!
Ми з дружиною ще довго обговорювали побачене. А засинаючи, я згадував готель в Єгипті, що потопає в зелені, де все продумано до дрібниць і кожне дерево чи квітка на своєму місці. Нічне підсвічування лише підсилює ефект розкоші райського саду.
З проектуванням озеленення в нашому місті взагалі, якщо чесно, справи йдуть вельми плачевно. Разюче відрізняються лише прекрасні приватні дворики, продумані й доглянуті. Вулиці ж та парки являють собою якийсь хаотичний підхід з претензією на грандіозність.
Дмитро ЧЕПУР «Карпатський об’єктив»
