В історії селища були різні сторінки – розвитку й, на жаль, занепаду. Але в останні роки краєвиди Буштина змінюються на краще: ожив потічок Млиновиця, де зараз навіть рибалити можна, у сквері в центрі селища з’явилася затишна набережна, чистішими стали й рибники у парковій зоні. Хоча, звісно, Буштино – селище велике, і проблем у ньому багато. Про те, чи вдається їх вирішувати, а також про плани на найближчий час розповідає Буштинський селищний голова Іван Іванович ПАШ.
– Іване Івановичу, в останні кілька років Буштино стало набагато гарнішим. Скажіть, будь ласка, чи варто очікувати ще якихось кроків у цьому напрямку?
– Так, постійно приділяємо увагу благоустрою селища. От і нещодавно на стадіоні проводили футбольний турнір ветеранів імені Михайла Комана, то перед цією подією почистили парк імені Богдана Хмельницького, а також викосили сквер біля Обеліску Слави.
Так само приводили паркову зону до ладу і кілька місяців тому – разом з депутатами селищної ради та молодими активістами. А в попередні роки очистили водне плесо рибників й запустили туди рибу. Повністю очищена річка Млиновиця.
Зараз вона тече двома рукавами і рятує Буштино від безводдя. Упродовж її русла встановили чотири бетонні містки, щоб людям було зручно переходити воду. Також на річці облаштовано місце для забору води для пожежних машин.
Млиновиця текла у Буштині споконвіку. Впевнений, так буде й надалі.
Ніхто нам не наведе лад, якщо ми самі його не наведемо. Згідно з Положенням про благоустрій населеного пункту, громадяни традиційно самі прибирають біля своїх дворогосподарств. Тому запрошуємо всіх долучатись до благоустрою селища. Щоправда, «доброзичливців» у цьому плані теж вистачає. До прикладу, цьогоріч перед 9 травня вандали залили відпрацьованим маслом Обеліск Слави, щоб зірвати мітинг-реквієм до Дня Перемоги. Довелось оперативно відчищати власноруч хімічними засобами.
Найближчим часом плануємо облаштувати територію біля обеліска. Так, сесія селищної ради затвердила генплан забудови та зелених насаджень цього скверу та парку імені Б.Хмельницького. Маємо намір перетворити сквер у центрі селища на зону відпочинку – з фонтанами, ще двома мостиками через Млиновицю, дитячим майданчиком.
У цьому допомагатиме народний депутат України Павло Балога. До речі, Павло Іванович долучився і до вирішення комунальних проблем у селищі, закупивши для Буштинського ВУЖКГ потужний насос. Це й витягнуло з енергетичного колапсу комунальне господарство.
– До речі, як працює ВУЖКГ в нинішніх умовах?
– Комунальне підприємство наразі є одним із кращих у районі, воно виборсалося з усіх боргів. Для цього вони суттєво скоротили штат – із 36 до 5-6 працівників. Звісно, залишається заборгованість за деякими мешканцями багатоповерхівок, але новопризначений керівник Роман Шваля успішно вирішує ці питання у юридичній площині. Кожному слід усвідомити, що «радянського союзу» вже двадцять чотири роки, як нема, квартири мешканців – їх власність, і наводити лад на подвір’ях, у під’їздах – це теж спільна справа жильців.
Звісно, люди скаржаться, що не робляться ремонти дахів, інше. Але з нинішніми тарифами грошей на ті ж дахи не назбираєш і за 10 років. Справа в тому, що у тариф для жильців було закладено 36 копійок, які витрачаються на добування і подачу води за кіловат/годину (зараз уже – 41,
бо довелось їх переглянути), а комунальне підприємство сплачує за те саме 1 грн. 26 коп. Різницю в тарифах ніхто не компенсує.
– Що ще корисного Вам вдалося зробити для громади?
– На прохання Вищої духовної ради селища, до складу якої входять священики всіх 13 релігійних громад, розширили кладовище. Також зробили об’їзну дорогу до заводу «Електроавтоматика», щоби водіям було зручно під’їжджати. Тому переконливо просимо тих громадян, яким у попередні роки виділено тут ділянки, скасовувати державні акти на них, щоби можна було узаконити нові межі цвинтаря. Адже вони все одно розташовані у межах санітарно-захисної зони, і використовувати їх не можна. У 2012 році народний депутат України Павло Балога профінансував роботи з очистки старих поховань. А загалом, до утримання цвинтаря повинні залучатися усі релігійні громади, бо пам’ять про батьків – це святе, незалежно від того, хто в якій вірі. Прикро про це говорити, але були випадки, коли дехто намагався зняти огорожу на кладовищі.
– Можливо, для того, щоби вираховувати злочинців, варто встановити систему відеоспостереження?
– Така Програма в нас уже розроблена, у селищі є спеціалісти, готові виконати ці роботи, але поки що не вистачає фінансування.
– А як справи щодо вуличного освітлення?
– Маємо заборгованість за минулорічні роботи з освітлення вулиць Богдана Хмельницького, Широкий Путь, Миру, Борканюка. Є й багато «помічників», які крадуть лампи з ліхтарів. Тому хотів би звернутися до буштинців: якщо спостерігаєте такі факти, повідомляйте в міліцію. Також у планах – зміна схеми підключення електроліній до підстанції.
– Іване Івановичу, у чому бачите перспективи розвитку Буштина?
– Мушу зазначити, що серед найбільш актуальних проблем селища – зайнятість населення.
На жаль, колишні флагмани промисловості припинили діяльність, як от «Буштинський лісокомбінат», а на «Електроавтоматиці» працює до ста людей по чотири години на день.
Наразі найбільшими роботодавцями є приватні підприємці, які працюють у харчовій промисловості, – ПП І.І.Галамбіца, І.І.Шобей та інші. Бо чим зараз славиться Буштино? Смачними цукерками, ковбасою і хлібом.
Шукаємо інвесторів. Подали всі необхідні матеріали для побудови на території селища заводу «Ядзакі»,
але поки що остаточного рішення немає через нестабільність в економіці.
У листопаді приїжджав експерт із Німеччини, який представляв спілку підприємців, пропонував розмістити у нас виробництво сидінь для автомобілів та картонної тарної упаковки. Сподівались же, що в листопаді буде підписано Угоду про асоціацію з ЄС, але цього не відбулось. Зараз ми знову до них зверталися, але там чекають, поки ситуація в Україні стабілізується. Шукати інвесторів допомагають нам і такі відомі буштинці, як головлікар Української алергологічної лікарні Ярослав Чонка, директор Ужгородського комерційного технікуму Петро Гаврилко.
Будемо працювати в цьому напрямку, тому що інвестиції – це робота для людей і можливість розвивати інфраструктуру селища.
– Як колишній освітянин, як оцінюєте роботу навчальних закладів селища?
– Освіта в Буштині працює на високому рівні. У трьох дитсадках виховуються майже 320 дітей. Були відкриті п’яті групи, повністю укомплектовані меблями, постільною білизною, посудом. Додалося й робочих місць для педагогів. У планах – відкриття шостих груп у ДНЗ «Ластівка» та «Верховина».
У грудні роботи в цьому напрямку як розпочались, так і припинились у зв’язку з відсутністю коштів. Хотілось би подякувати колективам цих закладів за достойне виховання найменших мешканців селища.
У загальноосвітній школі та гімназії-інтернаті виховуються понад 1150 дітей. Школи теж мають високі позиції у рейтингах, а вихованці займають призові місця на олімпіадах і конкурсах. Є в нас і дитяча школа мистецтв, де діти духовно і культурно розвиваються, а фольклорний ансамбль «Тисяночка», учасниками якого є викладачі ДШМ, виступає на районних, обласних та міжнародних фестивалях.
За сприяння Павла Балоги проводиться щорічний фестиваль «Різдвяна зіронька», де беруть участь вихованці шкіл і ДНЗ, отримують подарунки, що дозволяє покращувати матеріальну базу закладів.
– Які проблеми турбують Вас найбільше?
– Є нагальна потреба будувати очисні споруди, які наразі у селищі відсутні. Так сталося, що санаторій «Тиса» був проданий разом з ними. На даний час у нас розробляється комплексний проект водопостачання, водовідведення та будівництва очисних споруд.
Подано заявку на фінансування.
При наявності коштів буде реалізовуватись.
Ще одна проблема – недобудований міст через ріку Тереблю. Його готовність – 80 відсотків, але за відсутністю грошей роботи припинені, що не дозволяє провести газ на інший берег Тереблі – по вулиці Головній в урочищі Бінячово.
Непокоїть і стан берегоукріплень. «Укрзалізниця» погодила з Буштинською селищною радою проект відновлення лівобережної дамби на річці Тереблі в районі залізничного мосту. Правобічна включена у проект Тячівським МУВГ. Сподіваємось, буде фінансування, і її відновлять.
– А що робите в напрямку розвитку Буштина як рекреаційної зони?
– На території лісів урочищ Дубрава, Дубки і Мочарка погоджено створення заказника місцевого значення – «Буштинський парк льодовикового періоду». відповідна Програма розроблена науковцями УжНУ під керівництвом вихідця з Буштина професора Василя Комендаря та Романа Кіша. Її презентували і на сесії селищної ради. Наразі управління екології та охорони навколишнього середовища ОДА розробило програму і подало документ на розгляд сесії обласної ради. Там буде відповідна державна охорона,
і люди матимуть роботу.
Тривожить і доля парку імені Б.Хмельницького, створеного ще у 1710 році. Справа в тому, що один приватний підприємець хоче забрати частину парку, на якій було розташовано павільйон «Колиба», в оренду на 49 років. Свого часу, через недбалість, ця земля не була закріплена за Буштинським лісокомбінатом, і якимось чином у 2010 році територію із залишками павільйону продали приватному підприємцю з Тячева. У січні 2011 р. прокуратура оскаржила це рішення як незаконне, а в березні селищна рада його відмінила. Потім чотири роки ніхто не пред’являв прав на цю територію, аж поки у квітні цього року покупець подав заяву на заключення договору оренди на 49 років. Сесія заборонила віддавати парк в оренду, але Господарський суд 8 липня таки прийняв рішення зобов’язати селищну раду підписати той договір. Громада селища проти, бо парк – це рекреаційна зона, місце громадського відпочинку, до того ж природоохоронний заказник місцевого значення. На жаль, суд не реагував на ці обставини. Але на захист інтересів громади стали й депутати Закарпатської обласної,
Тячівської районної рад та народний депутат Павло Балога. Ми подали апеляцію, тож попереду – судова тяганина.
– Підтримуєте зв’язки з містами-побратимами?
– Минулого року був заснований міжнародний футбольний турнір ветеранів. Цього року, знов-таки за сприяння нардепів Павла Балоги, Василя Петьовки та наших підприємців-прихильників спорту провели цей турнір. Буштино, до речі, знову стало переможцем. Обіцяли приїхати команди з міст-побратимів селища – Старого Джикува (Польща) та Ясенова (Словаччина), але в останній момент вони відклали приїзд до покращення політичної ситуації в Україні. Тож на цей раз змагались команди Мукачева, Хуста, Тячева і Буштина. Гості з-за кордону, якщо буде все спокійно, пообіцяли приїхати пограти в футбол на День Буштина. До речі, святкування 645-ї річниці першої згадки про селище попередньо перенесене на 21 вересня. Взагалі-то вже кілька років поспіль відзначаємо це свято у травні, але у зв’язку з подіями на сході держави довелось відкласти.
Наостанок хотів би зазначити, що громада – це сила, яка може вирішити чимало проблем. Лише об’єднавшись, можемо змінити своє селище на краще.
Розмовляла Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua
