Допоки по схилах і на долах соняшно-невситимого Закарпаття фестивалить на всю: ріплянками, чамаладами, бринз[я]ми та іншими гастрономічними смаколиками православно-уніатський люд, а в перервах той таки люд тужиться заробити, не приведи Господи, собі ґилу, пробуючи підійняти непосильну а la каменюку славного розбишаки Пинті-капітана, змотався я був до Пітера у пошуках золота Полуботка. Нехай би з тих скарбів, якщо розшукаю, змогла б зафестивалити й уся Україна. А що ж! Якраз на часі.
Діжки з золотом Павла Полуботка неодмінно зберігаються десь тут, разом зо стлілими козацьким кістками, на берегах Неви. Знаємо ж, чиїми руками та хребтом започатковувалося се навдивовижу хистке місто на фінському болоті.
Й опинився я в Пітері на Лахтинській вулиці, а там, ой лишенько, ґвалт. З будинку під №24, що вважається історичною пам"яткою, православний актив міста вчора збив ліплену фігуру демона з широко розкинутими крилами. Позаяк напроти будують уже шостий рік храм святої Ксені, ні-ні, не Собчак, Ксенії Петербурзької. Й пішов брат на брата: окультурений проти христовозлюбленого.
Дивлюсь я на те та й міркую - в Росії власне біля сього будинку назріває чергова революція. Заколот. І маю на те підстави.
Будинок з Мефістофелем зведено 1911 року, а вже через три роки він викликав невдоволення та жорстку критику в одного з просунутих захисників православ"я та й християнства взагалі. Зокрема, про те ідеться в дописі "Архитектурно-художественного еженедельника". Хоч, дехто з фахівців вважає, що архітектор Лишневський зобразив на будинку лишень такого собі "мистецького" демона з натхненим обличчям загримованого Федора Шаляпіна в образі Мефістофеля з опери "Фавст" Шарля Франсуа Ґуно. Та, щоб там не казали, а вже 1917 року в Петрограді грянули аж дві революції. А демон - встояв!
Про будинок з Мефістофелем знову згадали 1980 в часописі "Строительство и архитектура Ленинграда", зокрема: "В 1914 году членам строительного комитета Синода, отвечающего за строительство, ремонт и реставрацию церковного имущества, было поручено разработать правила „просвещённого влияния церкви на гражданскую архитектуру", „чтобы не допустить повсеместного распространения языческих и антихристианских посланий на домах и сооружениях"".
Звичайно ж, що з-поміж "распространитей таких посланий" згадується й архітектор будинку з Мефістофелем. А невзабарі Союз спочив у Бозі. Демон - встояв!
І лишень тепер. 2015. Мефістофеля стерли з будинку. На догоду недобудованій церкві напроти. Бути - війні. Громадянській.
На те надійшов з тутешніх відомий російський журналіст Олександр Невзоров і випалив таке привселюдно про християн телеканалу "Дождь", що я ледве оговтався: ""Прислушайтесь к тому, что они вам говорят. Поймите, что они реально опасны. Когда мы говорим о каких-то погромах, каких-то бесчинствах, о хамстве — мы говорим не о каких-то хулиганах или отморозках, мы говорим прежде всего о настоящих православных христианах. Они именно такие.
Если вы вспомните историю христианской православной церкви, вероятно, вам должно вспомниться то, с какой страстью, как последовательно и как много они уничтожили античных памятников (я уж не говорю про храм Сераписа, который не просто снесли, а истолкли в мелкую щебенку). Было разбито и раздолбано несколько десятков тысяч статуй — на том основании, что это статуи чуждых христианству богов.
Сжигались списки Гомера, Лукреция, Тацита — все что угодно, потому что там упоминались упоминания чужих богов.
Христиане в принципе достаточно экстремистичны, и церковь их имеет преступное прошлое. И я думаю, что они тут много еще вашей культуры поразнесут, пока вы не опомнитесь и не перейдете на разумные, принципиальные позиции, не будете организацию оценивать в свете всей ее истории, а не только по речам каких-то козлобородых архимандритов.
Я вам могу сказать со всей ответственностью: Милонов, Цорионов это действительно христиане, которые выполняют все предписания поведения христиан. Эта нетерпимость заложена абсолютно во всех основах и догматах христианской веры. Я не могу всерьез воспринимать весь этот древнееврейский фольклор, но есть люди, которые воспринимают. Даже основатель их учения честно говорил: "Не мир пришел я принести на землю, но меч"; "я пришел разделить людей".
Эта нетерпимость, эта бесцеремонность, наглость, жестокость, склонность к вандализму во всех его формах — это нормально для христиан. Вспомните иконоборчество".
А соняшно-невситиме Закарпаття на те не зважа" - фестивалить на всю, у перервах тужиться заробити, не приведи Господи, собі ґилу, пробуючи підійняти непосильну а la каменюку славного розбишаки Пинті-капітана. Та, хіба що, на сон грядущий залуплює очі до неба:
- Господи помилуй!
А Мефістофель не спить. Навіть стертий з будинку в далекому й холодному Пітері.
