Йдеться про зустріч членів Спілки учасників АТО Сергія Малимона та Володимира Кононенко з першим заступником мера міста Ольгою Бізілею, після чого спеціальною комісією було вирішено, що такий пам’ятник можна встановити на вулиці Пушкіна, поблизу монумента жертвам сталінських репресій. Наразі у членів Спілки вже є план, на якому позначено місце для майбутнього пам’ятника – з іншого краю скверу, на початку якого стоїть монумент репресованим угорцям.
Таке рішення міської влади варто привітати, адже воно є вагомим кроком на шляху облаштування в Берегові повноцінного Меморіального скверу. Такий сквер, якби було прийнято вольове рішення щодо його створення, вирішив би кілька проблем міста – насамперед, етичних та естетичних. Але для цього владі треба піти далі в своїх рішеннях і «освоїти» весь простір нині занедбаного скверу, що тягнеться вулицею Пушкіна. На ньому б знайшлося місце ще кільком монументам, які варто було б перенести з площі Героїв до більш адекватного місця.
Насамперед, звісно, йдеться про пам’ятник радянським воїнам, щодо якого міська влада не може дати собі ради.
З одного боку, «згори» дана вказівка проводити політику позбавлення від радянської символіки та монументалістики. З другого – нема ані грошей, ані волі, бо раптом це буде сприйнято ким-ось невірно, викличе неспокій чи виплеснеться в ЗМІ хвилею обурення? (Див. У Берегові вирішують що робити із пам'ятником радянським воїнам у центрі міста Хіба не було б логічним компромісом перенести радянський меморіал до нового Меморіального парку, надавши йому універсального сенсу – замість прославляння «русского оружия» зробити його пам’ятником героям та невинним жертвам Другої світової війни?
Навряд чи громаді відомо, що в планах міської влади було встановлення на реконструйованій площі Героїв ще й пам’ятника загиблим в Першій світовій війні. Ця ідея виглядає логічною, адже в цивілізованому світі (Європі, США, навіть Австралії та Новій Зеландії) жертви Першої світової війни регулярно вшановуються, і лише на просторах бувшого СРСР її спочатку охрестили «імперіалістичною» (і мали рацію), а потім воліли забути. Закарпаття залишається одним з небагатьох місць в Україні, де залишилися пам’ятники жертвам тої страшної війни,
які були зведені за часів Чехословацької республіки і відновленні в наш час (зокрема, в нашому районі такі пам’ятники є в селах Дийда, Гут та Шом).
В Берегові пам’ятник на честь героїв Першої світової також був – саме на тому місті, де тепер стоїть монумент радянським воїнам. Цей пам’ятник був урочисто відкрито 31 травня 1942 року, а в його фундамент були покладені камені, завезені з найбільш відомих замків та церков Березького комітату (тут був камінь з Квасівського замку, камінь з Мукачівського замку, зі зруйнованого костелу в Мужієві тощо).
Коли на Закарпаття прийшла радянська влада, пам’ятник в центрі міста став основою для вшанування вже радянських бійців. Було б справедливим поновити пам'ять полеглим в Першій світовій, але чи доцільно це робити саме на площі Героїв? В одному з планів модель історичного монумента планувалось встановити неподалік входу в Торговий дім «Астра». Але навіщо?
В такому разі головна площа міста стане ще більш насиченою траурною атрибутикою, яка ніяк не пасує задуму зробити її центром відпочинку містян та гостей Берегова,
з численними лавицями та кількома працюючими фонтанами. Було б логічно розділити два поняття – відпочинкова зона в центрі міста, та місце вшанування пам’яті людей, які віддали своє життя в найбільших драмах ХХ та ХХІ сторіччя. А відтак, в Меморіальному сквері знайдеться місце пам’ятникам полеглих в обох світових війнах, і вшанування їх буде проходити в адекватній обстановці. Знайдеться в цьому сквері місце й для двох меморіалів з тієї ж площі Героїв, виконаних в естетиці надмогильних пам’ятників - маю на увазі знаки на честь загиблих афганців та чорнобильців.
Розміри скверу на вулиці Пушкіна цілком дозволяють розмістити там і ці два пам’ятники, таким чином, в ньому буде відображена вся трагічна історія ХХ-го сторіччя і початку ХХІ-го, від Першої світової війни до новітньої, наразі сором’язливо званої як «АТО». Питання під’їзду мешканців прилеглих до скверу будинків вирішається легко, для цього там виділяється «стрічка» дороги триметрової ширини. Варто врахувати можливість вписати всі пам’ятники так, аби мінімально нашкодити деревам в сквері, обмежившись обрізкою проблемних гілок.
Окремої уваги вартує проект греко-католицького храму на прилеглій до майбутнього Меморіального скверу площі Пушкіна. В травні цього року тут був освячений закладний камінь, (див. У Берегові освятили закладний камінь майбутнього храму на площі Пушкіна Але реакція громади на ці плани була скоріш несхвальною, а доцільність зведення церкви на місті, де паркується чимало приміських автобусів, сумнівною. Ідея повернути на старе місце автобусну станцію (принаймні як філію автовокзалу) має позитивні відгуки серед берегівчан (див. На місце старої автостанції в Берегові «проситься» автобусна зупинка а для храму можна найти й інше місце, благо, гострої нестачі простору в Берегові не відчувається.
Олег Супруненко, Beregovo.Today
