На Міжгірщині зараз працевлаштуватися рівнозначно тому, що шукати голку у копиці сіна. Колишні потужні заводи військово-промислового комплексу заніміли, колгоспи канули у Лету Місцевим безробітним нічого не залишається, як з торбами мандрувати по білому світу у пошуку джерела заробітку. Щоправда, працьовитому люду знайти його вдається самотужки і під боком завдяки дарам навколишніх лісів. Де-де, а в гірському краї зелена комора набита аж букетом багатства. Можна перерахувати цілу низку дарів природи, які масово збирає і продає місце населення, щоб зводити кінці з кінцями. Скажімо, суперделікасні гриби-біляки, не кажучи вже про ягоди різних мастей. Не встигнуть вояжувати по зелених нивах за суницею, як вже перекваліфіковуються на заготовачів чорниці, малини, ожини, шипшини
Особливий ажіотаж викликає збір яфин. Ще б пак гіллястих чагарників неозорі природні плантації, передусім на довжелезній полонині Кук, просторому Боржавському нагірї, вологій Тереблянській долині Як правило, маківка літа пора вибуху ягідної лихоманки. Однак пік паломництва за чорницею цьогоріч виявився трохи прискореним.
Ранній строк зміни збору пояснюється як тим, що горяни не гають часу заробити, так і глобальним потеплінням, завдяки котрому швидше дозріли ягоди. У певній мірі їх щедрому урожаю завадив холод за цвітіння. Але це не стало перешкодою яфиному буму. У лісові походи вирушали від малого до дорослого, ще темінь, а народ у дорозі. Декотрі дорослі перевали сінокоси, щоб не втратити шансу підзаробити. Не лише юні на руку канікули, щоб мати свій гріш.
Педагоги за вакації теж підшабашують, бо на чорниці можна солідно заробити. Є такі сімї горян, гаманець яких за сезон заготівлі повниться і 15, а то й 20 тисячами гривнями. Працівнику місцевих установ чи підприємств, які сяк-так ще жевріють, і не присниться такий заробіток за короткий термін роботи. Але, правді бути, він із розряду мозолястих. Насамперед за цілий день треба пекельно напектися у піднебессі. Добре, що не доводилося і намокати під шквалистим вітром і холодним дощем, бо цього літа сонце не ховалося за хмурими хмарами. І ходьба далека та важка кілька годин необхідно дертися камянистими зворами та крутосхилами у високогіря,
а відтак з вантажем, підкошеним втомою, вертатися додому чи пунктів прийому, які роєм блискавично плодяться у кожному ягідному селі.
Щоправда, останніми роками у більш-менш доступну місцевість підприємливі шофери налагодили і автотранспортне сполучення, теж маючи зиск. Та найнебезпечніше, що чатує ягідників на природі це гадюки. Чотири прикрі пригоди сталися і цього літа. За нещастя виявилося щастям те, що обійшлося без трагічних наслідків. Але драматичні оказії не зупиняють мандрівників по ягоди, якщо живі гроші шелестять під ногами, тим паче за їхнього гострого дефіциту.
Рекордне збирання урожаю можна досягти внаслідок так званої малої механізації. Мається на увазі совок з гребінцем. Серійне виробництво ходового інструмента для ягід, між іншим, зметикували не фірми, а тутешні кустарі. Однак по-різному висловлюються з приводу застосування гребінок. Істинні природолюби на них позирають косо, стверджуючи, що в такий спосіб раціоналізацією знищується природне багатство. Це ще півбіди. Справжнє лихо, коли косять ягідні чагарники, заготовляючи гіллясте листя для пахучих чаїв.
А то, чого гріха таїти, буває, що навіть невідомі раз за разом навмисне підпалюють густі зарості кущових рослин. Без дивакуватих природогубів, на жаль, теж не обходиться
Як впораються верховинці з суницею, малиною, ожиною, до речі, вона в цю напрочуд теплу пору виявилася, надзвичайно солодкою, бо була щедро налита сонячним промінням, пора збирати вже камянки. Це така місцева назва брусниці. Застосовуючи гребінку, моторні збирачі спроможні наскубстиз цупкого шкірястого листя за день й до 40 кг квасниці ще і таку синонімічну назву на тутешньому діалекті має ця скромної подоби ягідка. Здивувала теперішня стартова ціна камянки. На приймальних пунктах за 1 кг дають всього 5 грн., хоч вона згодом годна підстрибнути вище, як, приміром, торік до 17 грн. Хитромудрі ділки, які займаються справою купи-продай на Міжгірщині, пояснюють, що ринок попиту брусницею вже встигло наситити Полісся, де у мальовничих соснових борах вона на цей раз, як ніколи, вродила.
Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ.
