У попередніх публікаціях ми детально описували про провокацію щодо отримання неправомірної вигоди екс-деканом УжНУ Оленою Дуло. Хабар, якого, не було і не могло бути в природі, що яскраво підтверджують матеріали справи, розшифровані розмови та оперативне відео, котре надали суду працівники обласної прокуратури. У цьому матеріалі ми продовжимо розпочату тему й читач побачить цікаві моменти «діяльності» ректорату УжНУ та працівників обласної прокуратури, котрі можуть бути причетними до згаданої провокації. Зрештою, як і в попередній статті, автор не даватиме оцінки, а лише оперуватиме фактами. Сподіваємося, що оцінку дасть не тільки читач, але й компетентні органи зі столиці та міжнародних організацій, котрим будуть надіслані матеріали для відповідної перевірки та реагування.Розпочнемо зі студента ІІ курсу Михайла Мікловцика, з якого й розпочався весь цей сир-бор. Мікловцік мав аж 6 заборгованостей за літню екзаменаційну сесію й за всіма правилами його повинні були відрахувати з вишу. Але врахувавши його інвалідність, наказом ректора УжНУ в липні 2016 року цього хлопця відправили в академвідпустку,
оскільки підставою для цього була довідка з висновками лікарсько-консультативної комісії. До навчання згаданий студент повинен був приступити з лютого 2017 року. І тут (о, диво!) наказом ректора УжНУ через півтора місяця, тобто з вересня 2016 року Мікловцику, котрий раптово приніс довідку ЛКК, що він вже здоровий, дозволили перездати всі шість (!) іспитів. Хоча згідно закону про вищу освіту можна перездавати максимум три заборгованості. Тому є слушна порада до студентів, котрих відрахували з вишу за не складання чотирьох і більше іспитів: звертайтеся із заявами до ректора УжНУ проф. В.Смоланки, щоби вам теж дозволили перездавати іспити й продовжити навчання. Якщо ж відмовлять, то можна сміливо звертатися в суд, посилаючись на безпрецедентний приклад студента Мікловцика. А може в ректора згаданого вишу є свої неписані правила, котрі не тільки не підпадають під закони України, але й суперечать їм? Сподіваємося, що на це повинні відреагувати компетентні органи та Міністерство освіти і науки України. Постає ще одне закономірне запитання: невже за якихось півтора місяця студент-інвалід став повністю здоровим?
Тут мимоволі виникає обґрунтована підозра, що його мати могла пригрозити керівництву УжНУ: якщо її син не продовжить навчання на третьому курсі, як їй обіцялося, то вона декому може багато чого розповісти. А розповідати є про що.Ректорат декілька місяців чекав, що суд першої інстанції, а згодом і колегія апеляційного суду, усунуть Олену Дуло з посади і, не виключено, що прикладав до цього, тихцем, чимало зусиль. Не вийшло. Феміда, вивчивши матеріали справи, винесла рішення про залишення Олени Анатоліївни на посаді декана факультету. І це, звичайно, комусь дуже не сподобалося. У попередній публікації ми вже повідомляли, що проректор І. Король вимагав від працівників факультету писати пояснення, чому вони відвідують судові засідання та підтримують декана. Також ми дізналися, що І. Король, як куратор факультету здоров’я людини, жодного разу не відвідав збори трудового колективу або засідання вченої ради. Звичайно, вчена рада факультету була незадоволена таким відношенням куратора та його поведінкою, тому неодноразово письмово зверталася до ректора з проханням змінити куратора.
Та керівник вишу, чомусь, вперто не реагував на ці листи. Складається враження, що ректору байдуже, що твориться в його виші, або навпаки: ховаючись за спинами Короля, Товта, Філака, Курти, грає, насправді, основну роль у чотирьохрічному цькуванні Олени Дуло. Якщо щось, то цих згаданих персон, маленьких гвинтиків механізму аморального знищення, зроблять цапами відбувайлами, на котрих можна списати всі гріхи й прорахунки. Цікаво, що у цій гучній провокації з Оленою Дуло, ректор зайняв, нібито, вичікуючу позицію й знаходиться в тіні. Хоча за все, що відбувається в УжНУ, як не крути, несе відповідальність саме ректор. І хто, як не він повинен був ретельно розібратися в ситуації з провокацією і докласти усіх зусиль, щоб у корені припинити це свавілля. Натомість тут навпаки – дивна мовчанка, а оточення ректора продовжує тихцем воювати проти екс-декана. Ще один незаперечний факт: за 4 роки каденції, з боку ректорату не було жодної (!) підтримки колективу факультету та її декана Олени Дуло. На підтвердження наших висновків, наведемо такий приклад. Для виконання студентами факультету дипломних робіт та наукових праць,
викладачі та доценти за власні кошти вирішили збудувати нове приміщення для лабораторії-аудиторії (вимурували стіни, замінили старе вікно та придбали сучасні двері). Студенти провчилися в новому приміщенні всього декілька тижнів, бо рішенням ректора його переобладнали під кабінет директора спорткомплексу А. Курти, а 25 студентів відправили в непристосоване для навчання приміщення в гуртожитку, де кожен день проводилося по 3 пари. Ніякі благання декана факультету, багаторазові звернення студентів до ректора та профспілкових організацій не змінили ситуацію, якою, до речі, особисто опікувався проректор-куратор І. Король.Хочемо нагадати, як у перші дні незаконного затримання декана, весь інформаційний простір був заполонений подробицями цієї справи. А от про те, що навесні цього року, в басейні УжНУ стався надзвичайний випадок – втопився студент-іноземець, ректорат як міг уникав розголосу в ЗМІ. Навіть Міністерство освіти і науки України довгий час нічого не знало про цей страшний інцидент. Це вам не тупа провокація з хабаром, тут загибель людини! І після цієї надзвичайної події,
нікого поки не притягли до кримінальної відповідальності. Більше того, директор спорткомплексу УжНУ А. Курта, халатність або некомпетентність якого привела до загибелі людини, не був відсторонений від посади. За часів його «керування» близько 20 працівників спорткомплексу звільнилося за власним бажанням. І це зовсім не насторожило ректора, який особисто запросив його на роботу в УжНУ, хоча відповідної освіти для цієї посади та досвіду роботи на спортивних спорудах людина не мала.Чому про ці факти в прокуратурі мовчать і ніяких відсторонень від посади не вимагають? Всі пам’ятають про випадок в Одесі, де в дитячому таборі загинуло 3 дітей. Директора одразу відсторонили з посади, а згодом узяли під варту. У нашому випадку, напевне загибель індуса-іноземця, а не українця, пом’якшило відповідальність Андрія Курти, у минулому полковника міліції, якого в свій час керівник УМВС області Геннадій Москаль вигнав за професійну непридатність. Чомусь про такі факти не хоче погорланити, так званий, «великий активіст» Віталій Грегор. Чи за цю інформацію нікому йому заплатити 30 срібників?
Бажання керівників вишу та працівників прокуратури нищити людей, які як справжні патріоти, проявляють ініціативу й бажання змінити виш на краще, можна розцінювати, як нанесення шкоди державі. Тож давайте повернемося до діянь нашої «доблесної» прокуратури. В суді прокурор Іван Цар озвучив, що у нього є інформація, згідно якої нібито гроші збирали на вікна, а встановлювали їх за бюджетні кошти вишу. Та в п. Царя щось явно не клеїться із версіями, бо в довідці головного бухгалтера УжНУ чітко зазначено, що з 2014 по 31.12.2016 року університет жодної копійки не перерахував для встановлення вікон в будівлі спорткомплексу – усі вікна були встановлені за спонсорські кошти і взяті на баланс університету. Знову не спрацював підступний «царський» наклеп. Ще раніше прокурор Цар вдався до брудної дезінформації: нібито підписи студентів на підтримку декана є підроблені. І начебто є звернення студентки Марини Тяско у поліцію про те, що підпис не її. Це надзвичайно обурило студентів і вони самі вирішили розібратися. Виявилося, що у двох списках, де 30 і 120 студентів підписувалися на підтримку свого декана,
прізвище Тяско взагалі відсутнє. Тому, пане прокуроре, про підробку чи фальсифікацію не може йти і мови. А ще виявилося, що Марина Тяско є рідною сестрою невістки Вікторії Сусли – старшого викладача кафедри теорії і методики фізичного виховання, керівником якої є «славнозвісний» Валерій Товт. Отак і проявилася невеличка схемка. Де ти, «активіст» Грегор? Агов! Так кричав про цей підроблений підпис. Коли буде спростування, «правдолюб» ти наш? Словом, п. Цар такий собі вундеркінд: і прокурор, і експерт, і екстрасенс, і швець, і жнець, і на дуді грець. Цікаво, на яких таких курсах прокурорів І.Цар вчився так цинічно і бездарно брехати. Чи може досить обманювати людей і оперувати неперевіреною інформацією? Щодо злочинів, то прокурорам Царю й Кавці справді варто було б вивчити, що таке провокація хабара. Це коли людину, яка ніколи не вчиняла злочину й не хоче цього робити, підбурюють взяти хабар, шляхом навмисного створення службовою особою обстановки й умов, що викликають пропонування чи одержання хабара (ст. 370 ККУ). Оперативний працівник майор Юрій Роговий і його колеги під час спецоперації займалися підбурюванням дачі хабара.
І це чітко видно на оперативному відео, але декілька прокурорів, передивляючись його, не звертають на це увагу, бо знають, що такі дії майора та інших, згідно ККУ, караються позбавленням волі на строк від 3 до 7 років. Генпрокурор Ю. Луценко нещодавно на телеканалі «Інтер» сказав, що деякі прокурори вже засуджені за порушення прав затриманих, незаконні «послушки», фальсифікації і, якщо є документи по таким фактам, то необхідно їх передати в генеральну інспекцію прокуратури. Зі слів п. Луценка, прокуратура вже не каральний орган, а орган, який стоїть на варті закону.Є сподівання, що обласний прокурор п. Гаврилюк дасть належну оцінку діям своїх підлеглих: Юрію Кавці, Івану Царю та інших. Можливо, керівництво прокуратури визначить ступінь сліпоти Івана Царя та глухоти Юрія Кавки, а головне встановить не тільки симптоми, але й причини такої дивної хвороби. Вже всім стало зрозуміло, що прокуратура, в цьому випадку, виконувала чиєсь замовлення. Чиє? З’ясовуємо…(далі буде)Антикорупційне агентствоSpecial Investigation of Corruption Objects. (SICO.EU) Спеціальні розслідування об’єктів корупціі Європа-Україна.
