Офіційне вручення ключів від модульних будинків відбулося 19 липня у Мукачеві. 11 будинків для внутрішньо переміщених осіб розташовані на території Мукачівського професійного аграрного ліцею імені Михайла Данканича. Тут проживатимуть 40 вимушених переселенців із Запоріжжя, Харкова, Миколаєва та інших областей.
«Пріоритет надавався родинам, у яких повністю зруйноване житло, або це сімї з багатодітними та малолітніми дітьми.
В нас є договір про надання благодійної допомоги обласній раді, як власнику даної ділянки. До кінця війни і протягом двох років після її закінчення, люди можуть користуватися цим житлом і оплачувати виключно комунальні послуги», – зазначає керівник проектів Caritas Czech Republic Наталія Мацкова
Модульні будинки побудовані за рахунок Міністерства закордонних справ Чехії благодійним фондом Caritas Czech Republic в Україні та обладнані меблями та технікою за підтримки благодійних організацій People in Need SK та Проліска.
Особисто вручити ключі від нового житла завітали голова обласної ради Володимир Чубірко очільник Мукачівської РВА Едгар Токар та гетьман Пардубицького краю Чеської республіки
Мартін Нетолицький.
«Ми профінансували цей проект, аби покращити умови життя цих людей. Ми всі чітко розуміємо, що це тимчасове житло і ми не зможемо повністю відтворити будинки, і ті умови, в яких вони жили, але нам дуже хотілося зробити їхнє життя комфортнішим», – зазначив Мартін Нетоліцький.
У кожному будиночку є по дві житлові кімнати, кухня і санвузол, передбачені системи обігріву, приміщення утеплені за сучасними технологіями та стандартами. Підведені необхідні комунікації: водопостачання, водовідведення й електропостачання. Довкола будівель вимощену бруковані доріжки та встановлена огорожа.
Таких умов цілком достатньо для комфортного проживання, каже Вікторія Гудименко Її родині після евакуації з Харкова довелося шукати прихистку у багатьох місцях на Закарпатті.
«Коли приїхали, то проживали у ліцеї у Великих Лазах, потім у Великих Лучках у школі. З нами виїжджала ще мама інвалід і ми хотіли знайти щось підходяще. Загалом є все для життя. Головне – дах над головою, спати є де, помитися також, і цього буде достатньо», – каже жінка.
Будинок родини у Харкові пошкоджений та не придатний для життя. Але все ж основною причиною, чому Гудименки залишаються тут – відносна безпека для їхній дітей.
«Тут безпечно, тому і лишаємося. В нас троє маленьких дітей. Найменша – Софія, народилася вже тут. У Харкові нормально не працюють ні школи, ні садочки. Ніби і кажуть, що будуть працювати, але яке то навчання, коли по декілька разів на день повітряні тривоги. Час від часу прилітають ракети»,– додає Вікторія.
Повертатись до рідного міста поки не планують, хоча там залишились батьки чоловіка, багато друзів та знайомих. Безпека та спокійне життя дітей – на першому місці, кажуть, у родині.
