Про охорону кобзарсько-лірницької традиціїУкраїнську «Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції» включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Це відбулося на 19-й сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО з питань охорони нематеріальної культурної спадщини.
Як розповідає виконавець давньої української музики Тарас Компаніченко, програма з охорони містить традиційні, не академічні практики кобзарства, які застосовували в минулому. До прикладу, передача традиції гри на музичному інструменті від вчителя до учня.
Також йдеться про практики екзаменування кобзарів, щоб засвідчити їхній належний рівень виконання композицій.
«Відбувається екзамен, як в минулому це відбувалося в традиційних кобзарсько-лірницьких, старцівських цехах. Робиться внутрішнє екзаменування, а потім людині дозволяють виконувати традиційний репертуар привселюдно», — розповідає дослідник.
Але все це, каже Компаніченко, не виключає наукових практик в охороні кобзарсько-лірницької традиції. Адже вони допомагають реконструювати взірці інструментального виконання,
які дійшли до нинішніх днів у записах видатних фольклористів, таких як Климент Квітка чи Філарет Колесса.
Читайте також: Передати сучасникам традиції кобзарства про що новий проєкт «ДУМА»
Політика на сесії ЮНЕСКООкрім того, на 19-й сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО до культурного надбання людства віднесли українську писанку Як підкреслює Тарас Компаніченко, це вперше в межах однієї сесії до списків ЮНЕСКО занесли відразу два культурні феномени від України.
До слова, писанку як культурне надбання людства Україна пропонувала разом з Естонією.
«Річ у тім, що в Естонії серйозно працює українська громада. Наша українська національна меншина настільки добре репрезентує українську культуру в Естонії, що Естонія визнала українську писанку частиною сучасної естонської культури», — зауважує дослідник.
Компаніченко підмічає, що на сесії ЮНЕСКО не було заперечень від інших країн щодо включення двох українських об’єктів до списків. До слова, там не було представників Росії, а представники Білорусі під’єднувалися онлайн. Останні робили звіт, що стосувався функціонування такого явища,
як «Юраўскі карагод» («Юр’ївський хоровод»). Цей хоровод проводять всього за 100 км від кордону з Україною. Тому представники нашої держави, а також Німеччини робили зауваження білорусам щодо того, що їхня підтримка збройної агресії РФ стоїть на заваді комунікації українців і білорусів на прикордонні держав. Це заважає зберігати обрядові «Юр’ївського хороводу».
Були й інші політичні моменти на сесії, каже Компаніченко. За його словами, в України прекрасний представник при ЮНЕСКО, Микола Мовчан. Він знає 12 мов і навіть був свого часу дипломатом в Ірані. Але через нинішні обставини не можемо мати якихось стосунків з Іраном. Тому представники цієї країни не вітали представників України зі здобутками, на відміну від інших країн.
При цьому Україна підтримала внесення музичного інструменту рубаб до списку культурного надбання людства, хоч одним з подавачів був Іран. Тобто Україна не має дружніх зв’язків з Іраном, але рубаб подавали спільно з іншими азійськими державами, і це не можна було не підтримати, каже спікер.
«Це складна політика: як і кого правильно підтримати,
кого не зігнорувати. Тобто це все, безперечно, є узгодженою культурною політикою. Дуже важливо, як і в медицині, не нашкодити», — підкреслює Компаніченко.
Читайте також: Так міг би звучати гомерівський епос — Тарас Компаніченко про спадщину українських кобзарів
ДодатковоЗагалом у Репрезентативному списку нематеріальної культурної спадщини людства — 611 елементів, що відповідають п’яти регіонам і 140 державам-учасницям Конвенції. Від України до цього списку увійшли:
- «Петриківський декоративний живопис як феномен української орнаментальної народної творчості» у 2013 році;
- «Традиція Косівської мальованої кераміки» у 2019 році;
- «Орьнек — кримськотатарський орнамент та знання про нього» у 2021-му.
Запис Як одразу два українських культурних феномени здобули визнання від ЮНЕСКО спершу з'явиться на Громадське радіо.
