У місті Луцьк, на фасаді гуртожитку Волинського національного університету імені Лесі Українеи, що розташований поруч із баскетбольним майданчиком, з’явився мурал Він присвячений пам’яті двох юних баскетболістів – 18-річного Артема Козаченка та 17-річного Володимира Єрмакова Обоє трагічно загинули в лютому 2024 року в місті Оберхаузен Німеччина. Їх убили.
Автором муралу став луцький художник Юрій Чайка – друг родини Козаченків. На стінописі – двоє хлопців, які у польоті закидають м'ячі у баскетбольний кошик: А – Артем і V – Володя.
В ефірі програми «Вечірній Район» ведучий Юрій Конкевич поспілкувався з батьком загиблого Артема, також Артемом Козаченком (відомим під псевдонімом Artem Neba передає Район.Життя
Тато загиблого баскетболіста, уродженець Луцька, один із найбільш відомих музикантів і діджеїв України, Артем Козаченко каже, що нічого не знав про проєкт, проте він зворушив усіх, хто знав хлопців.
«Для мене поява муралу стала абсолютною несподіванкою. Ми з Юрієм Чайкою – друзі ще з університетських років, але про цей проєкт він мені нічого не казав. Я дуже вдячний,
адже це дуже зворушливо не лише для нашої родини, а й для всіх, хто знав хлопців», – розповів чоловік.
За словами Артема, ділянка, де з’явився мурал, має символічне значення: саме поруч вони мешкали, а баскетбольний майданчик був місцем сили для його сина.
«Артем народився в Луцьку. І навіть коли ми переїхали до Києва, ми все одно вирішили, що й наша донька має народитися тут. Цей майданчик ми знали давно. Я сам грав у баскетбол в університеті, і Артем з дитинства часто бував тут. Для нього це місце було джерелом сили, філософією життя. Він став капітаном команди, його там любили й поважали», – ділиться батько.
Події в Німеччині та судовий вирокТрагедія трапилася в лютому 2024 року Хлопців убили четверо підлітків, яку були учасниками злочинного угруповання, що тероризувало Оберхаузен. У грудні 2024 року німецький суд виніс вирок: двоє отримали по 10 років, ще двоє — по 8,5 років тюрми.
«Це – максимум за німецьким законодавством, але для нас це не відчувається справедливим. Один з убивць мав понад 100 правопорушень. Вони діяли безкарно – з ножами ходили вулицями,
залякували людей, знімали відео з окривавленими ножами й викладали в Instagram», – розповів Козаченко.
Батько зазначив, що перед нападом злочинці запитали в хлопців, чи вони українці. Хоч суд і не визнав напад злочином на національному ґрунті, свідчення й обставини вказують на ксенофобський підтекст.
«Поліція тоді просила нас не розголошувати це, щоби не створювати резонансу. Але ми знаємо правду. Це результат провальної міграційної політики Німеччини, коли злочинці залишаються безкарними», – вважає Артем Козаченко.
Єдине, що дає сили жити даліБатько загиблого Артема ділиться, що пережити цю трагедію допомогли віра, родина та підтримка людей.
«Ми ніколи не були самі. Люди з усього світу – з Луцька, Києва, Європи – допомагали нам фінансово, морально, духовно. Це тримало нас на плаву. Я – віруюча людина, і вірю, що кожне життя має сенс. Хтось приходить до фінішу раніше, але наша віра – це єдине, що дає сили жити далі», – каже чоловік.
Він зізнається, що нечасто ходить на могилу сина, бо відчуває його присутність у храмі.
«Коли я молюся, я знаю, що Артем зі мною.
Він не один. Там – усі, кого ми втратили: друзі, військові, рідні. І саме тому новина про мурал була такою теплою – це вияв любові й пам’яті», – зворушено мовить чоловік.
Артем Козаченко звернувся до українців із проханням не забувати, що війна триває
«Я завжди кажу: повертайтеся думками в лютий 2022 року. У той день, коли почалась війна, коли ви не знали, куди бігти, коли тікали з рідного міста, несли тривожну валізу. Згадайте ці відчуття – і вам буде легше усвідомити, чому ми не можемо зупинятися. Бо насправді нічого не змінилося. Навпаки – тільки загострилося», – говорить Артем.
Він також додав, що залишається активним у благодійному фонді, хоч і визнає, що ресурси й сили людей зменшуються.
«Зараз пауза, але ми не маємо права розслаблятися. Кожен має згадати, для чого ми всі починали. Це – не час видихати. Це час згуртовуватися ще міцніше», – закликає він.
