Безкоштовно покататись на конях та пройти реабілітацію можуть усі бажаючі ветерани та їхні родини у Запоріжжі. Це можуть бути ветерани, як із Запоріжжя, так із Мелітопольщини та інших тимчасово окупованих територій.
Як і де організовують заходи з іпотерапії для ветеранів (реабілітація за допомогою коней та верхової їзди) – у матеріалі РІА Південь.
Запах свіжої трави, кінське іржання та дитячий сміх – так почалась черговий п'ятий захід реабілітації для ветеранів на острові Хортиця. З початку дії програми іпотерапії – методу відновлення через спілкування з кіньми Департамент ветеранської політики Запорізької МР організував 8 заходів для понад 100 людей.
На просторій галявині готували козацький плов, неподалік – розставляли мішені для стрільби з лука. А ще далі, у конному клубі «Патріот», діти та дорослі сідлали коней, готуючись до прогулянки стежками острова Хортиці.
Для багатьох це стало не просто відпочинком, а справжньою терапією. Ніка, донька ветерана Максима Аліменка, щойно повернувшись із годинної прогулянки верхи та ділиться враженнями:
«Коли вони [коні]
просто поруч, вільні – це неймовірно. Можна торкнутися, погодувати... Тварини справді заспокоюють наче ти допомагаєш не лише собі, а й коневі своєю увагою».
Ніка, донька ветерана Максима Аліменка у кінному клубі "Патріот" на Хортиці. Фото РІА Південь Допомагає осідлати коня Оля Якименко, помічниця кінного клубу «Патріот». Вона каже, що такі заняття проходять регулярно – щонайменше раз на місяць. Розповідає як верхова їзда допомагає людям відновлюватись:
«Коні дуже чутливі до людського стану, які морально допомагають людям відновлюватись. І в кінному спорті, саме в іпотерапії, задіяні всі м’язи, які працюють під час їзди: і руки, і ноги, і прес. Це допомагає скинути напругу та стабілізувати емоційний фон».
На іншому боці галявини – гомін, сміх і вигуки. Тут починається вистава козацького театру. Запорозькі козаки демонструють бойові прийоми, змагаються у вправності зі шаблею і батогом.
Один із номерів – особливо небезпечний: заслужений артист України, керівник ГО «Козацький лучний клуб “Байда”» Олег Григор’єв із зав’язаними очима збиває батагом шапку з голови добровольця.
Глядачі затамовують подих.
Вистава козацького театру - козаки з «Козацького лучного клубу “Байда”» демонструють майстерність володіння батагом. Фото РІА Південь Після вистави запорізькі козаки організовують заняття з стрільби з луку для всіх бажаючих. Олег Григор'єв розповідає, що «Козацький лучний клуб “Байда”» з перших днів війни допомагає ветеранам та дітям-переселенцям через стрільбу відновити психологічний стан людини:
«Я працюю з ветеранами з перших років війни – бачу, як стрільба з лука допомагає відновити внутрішній спокій, – розповідає Олег. – Це дуже медитативне заняття: ти залишаєшся наодинці з мішенню, зосереджуєшся, і тіло поступово розслабляється. Людина ніби повертає собі контроль – над рухом, над диханням, над емоціями.
Я був свідком, коли людина приїхала «з нуля» – дуже зажата, навіть м’язи всі напружені були. Пів години – і він уже зовсім інший. У кінці він майже довів мене до сліз – обійняв і каже: «Батьку (так називають козака Олега Григор'єва, авт.), я такий задоволений».
Запорізький козак Олег Григор’єв вчить сина ветерана стріляти з лука.
Фото РІА Південь Поруч з заняттями з стрільби проходить арт-терапія – ветерани з дітьми розмальовують гіпсові фігурки коней та острову Хортиці. Це і захід заспокоєння, і створення сувенірів на згадку про цей день.
Історія демобілізованого ветеранаСеред учасників заходу на острові Хортиця – багатодітна родина Крестянчик із Запоріжжя. Вони вперше приїхали сюди всі разом – тато Борис, мама Ірина та троє доньок. Для них ця подія – не просто родинний день відпочинку, а ще один крок до відновлення після трьох років війни, розлуки й випробувань.
Борис служив молодшим сержантом, командиром відділення. До війни працював на авіаційному заводі, потім у торгівлі будівельними матеріалами. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов добровольцем – без підготовки, без досвіду бойових дій. На той момент його найстаршій донечці не було і 3 місяців.
«Саме з торгівлі, можна сказати, пішов на війну. Ніхто мене не вчив, не агітував, військовим я не був. Строчка в мене була, артилерист, є якісь знання, але це ж була строкова служба, це війна», – ділиться спогадами Борис.
На війні Борис служив молодшим сержантом,
командиром відділення. Він пройшов одні з найгарячіших точок Донецького напрямку:
«Майже три роки я пробув саме на Донецькому напрямку, у самих таких гарячих точках. Це і Бахмут, і Авдіївка, Серебрянський ліс, Нью-Йорк, Торецьк... Побачив дуже багато того, чого не хотів би бачити й знати».
Борис Крестянчик, демобілізований ветеран із Запоріжжя. Фото надане родиною Крестянчик Борис Крестянчик демобілізувався, коли в родині народилася третя донька. Наразі він продовжує відновлення.
«Слава Богу, живий, ціленький, не дуже здоровенький, але тимчасово списався, можна сказати так.
Саме поранення в мене не було, контузії були. А так мене, дивом так “проносило” не один раз, що і осколки приходили мимо... Надивився [я] не дуже хорошого всього».
Повернення Бориса з фронту стало водночас радісною подією та викликом. Найскладнішим, за словами дружини Бориса – Ірини, було звикання до спільного життя після тривалої розлуки та адаптація дітей до батька, який тепер був вдома щодня.
«Нам необхідно було знову звикати жити разом. Донечки звикати, що тато вдома. Не тільки тато як свято,
але тато вдома кожен день, може і виховувати трошечки. Так ми, звичайно, насолоджуємося, що ми разом, що ми можемо зараз разом виховувати наших діток».
Сімейне фото на свята: демобілізований ветеран Борис та його дружина Ірина з донечками. Фото надане родиною Крестянчик Сам Борис зазначає, що війна його дуже змінила, що вимагає часу та зусиль для повернення до цивільного життя.
«[За три роки], звісно, дуже змінився. Тому зараз відновлюємось. Їжджу на реабілітацію. Родина дуже допомогла, робота з психологом. Тому намагаємося відвідувати [такі заходи], тому що побут, такі турботи повсякденні – одне, а таке от допомагає трошки осісти».
Іпотерапія як сімейний відпочинок та терапіяЗаходи на Хортиці, що поєднують іпотерапію та активний відпочинок, є надзвичайно важливими для родини Крестянчик. Борис уже мав досвід кінних прогулянок із побратимами, але сьогодні приїхав саме з дружиною та доньками.
«Ці ж заходи вважаю дуже важливими, особливо за підтримки ветеранської політики... Я вже був на кінній прогулянці саме з хлопцями [побратимами]... а сьогодні саме з родиною,
з дітками. Це теж дуже зручно – виділити один день провести разом. У нас за планом родинний відпочинок із дітьми: прогулянка, діти стріляють з лука, тваринок погодуємо. Це дуже важливо. З хлопцями поспілкуюся. Когось уже знаю, когось не знаю. Зараз познайомимося», – коментує Борис.
Для дружини Ірини такі заходи – це можливість не лише провести час разом, але й відчути спільноту з людьми, які мають схожий досвід.
«Взагалі такі заходи дуже важливі для родини, тому що ми можемо разом провести час, а саме і спілкування з іншими людьми, з людьми, які також проходять і пройшли той досвід, що ми проходимо, є якесь розуміння, коли люди на одній хвилі».
Ірина та Борис Крестянчик разом з дітьми на заході реабілітації на острові Хортиця. Фото РІА Південь
За словами в.о. міського голови Регіна Харченко за цей рік більше 1000 військовослужбовців та стільки ж членів їх родин були долучені до різних заходів. Але найбільш популярними є ті, де ветерани можуть проводити час із родинами: іпотерапія, каністерапія (метод фізіореабілітаційного і психосоціального впливу на людей через спеціально керованих і навчених собак),
та розважальні майстер-класи.
Регіна Харченко наголошує, що такі заходи допомагають ветеранам соціалізуватися і почуватися потрібними:
«Це робиться для того, щоб люди розуміли, що їх чекають, що вони важливі, що їх хочуть бачити в суспільстві й готові допомагати, в тому числі й шляхом соціалізації. Дуже радію, коли бачу цілі родини, які приїжджають сюди…
Родина – це найперше, що потрібно для повернення до нормального життя, до нормальних емоцій, для відновлення».
Як записатись на заходи реабілітації ветеранаЗаходи з іпотерапії на базі кінних клубів у Запорізькій області продовжать організовувати і восени, і взимку – через високу популярність серед ветеранів та їхніх родин.
А з 4 жовтня 25 року іпотерапевтичні зустрічі для ветеранів, членів їх сімей та родин загиблих запровидили щосуботи в іпоцентрі “НІКО” Іпоцентр знаходить у селі Нагірне Запорізькій області, а курс для людини передбачає комплекс з 5 занять.
Участь у всіх заходах – безкоштовна. Записатись за словами директорки Департаменту ветеранської політики ЗМР Олена Швець можна через:
- Департамент з питань ветеранської політики за адресою проспект Соборний,
29
- Кімнату ветерана у кожному районі Запоріжжя:
- Олександрівський: вул. Поштова, 64
- Дніпровський: бул. Вінтера, 14
- Заводський: вул. Аматорська, 56
- Шевченківський: вул. Чарівна, 16
- Хортицький: вул. Лахтінська, 4б
- Комунарський: вул. Чумаченка, 32, каб. 103
- Вознесенівський: вул. В'ячеслава Зайцева, 14
Пн - чт: 08:00 – 17:00;
Пт: 08:00 – 15:45;
обідня перерва: 12:00 – 12:45.
Отримати консультацію можна за телефоном: 050-693-26-22.
Окрім цього, інформацію про нові заходи регулярно публікують на офіційних сторінках Департаменту ветеранської політики ЗМР у Facebook та Instagram.
«Якщо ветеран звертається до нас із будь-яким питанням, ми пропонуємо йому заповнити коротку анкету та згоду на обробку персональних даних, щоб включити до нашої групи. У нас є Viber-групи для ветеранів і для родин ветеранів, де ми оперативно повідомляємо про всі заходи», – додає Олена Швець.
Зараз у Запоріжжі діє понад десяток програм реабілітації, серед яких:
- іпотерапія – спілкування та їзда верхи на конях;
- каністерапія – реабілітація через контакт із собаками у співпраці з ГУНП;
- каяки та сапи на Дніпрі (у літній період);
- заняття у басейні для дітей;
- заняття на скалодромі щопонеділка для дітей;
- зустрічі “Рівний до рівного” для ветеранів;
- клуб розмовної англійської мови для дітей захисників;
- захід “Я жива, я маю силу” для дружин загиблих військових.
«Ми створили просту і доступну систему: людина дізнається про захід, заповнює форму, і в порядку черговості потрапляє на заняття. Якщо є вільні місця – запрошуємо навіть уже наступного тижня», – пояснює Олена Швець.
За її словами, 90% програм реалізуються у співпраці з громадськими організаціями, а частина – за кошти міської громади. Саме така взаємодія, підкреслює вона, дозволяє робити підтримку ветеранів постійною та якісною.
Організовують також по поїздки. З початку року було направлено 27 родин ветеранів та загиблих Героїв на відпочинок на захід України та у Київську область. Ще 7 ветеранів пройшли 12-денний курс відновлення в Івано-Франківську.
«Ми побачили, що найкраще працюють родинні формати – коли ветерани приїжджають із дружинами та дітьми.
Атмосфера, спілкування, тварини допомагають людині розкритися, відчути себе частиною спільноти й родини. Це не просто реабілітація – це повернення до життя», – підсумовує директорка департаменту.
Емоції ветеранів на заході іпотерапії на острові Хортиця. Фото РІА Південь СтатистикаЗагалом, як зазначила Олена Швець, у Запорізькому регіоні станом на літо 2025 року налічується приблизно 68 тисяч ветеранів. Серед них більше 7 тисяч – демобілізованих, тобто звільнених з військової служби після поранення, через сімейні обставини тощо
З початку роботи Кімнати ветерана прийняли понад 2700 осіб. Але які ж послуги мають найбільший попит?
- На першому місці – відпочинок, дозвілля та соціальна адаптація. Понад 600 ветеранів скористалися та членів їх родин скористалися програмами соціальної реабілітації: відвідування басейнів, скеледром, каяки/сапи, стрільба з лука, розважальні, спортивні заходи тощо
- Психологічна допомога займає друге місце. За підтримкою звернулось близько 400 ветеранів та 123 дитини. Ще 28 жінок воїнів відвідують групу психологічної підтримки «Я є. Я жива.
Я маю силу»
- Правова допомога: Майже 240 осіб звернулися за консультаціями з оформлення документів, пільг та захистом своїх прав.
- Медичні послуги: Більше 200 осіб скористались можливістю безкоштовно пройти огляд та отримати ліки.
- Освіта та робота: Понад 90 ветеранів відвідали тренінги, щоб знайти нову роботу або розпочати власну справу. 126 дітей пройходять безкоштовне навчання англійської мови.
Зв'язок поколінь та адаптація: ветеран спостерігає як його діти бавляться з тваринами у кінному клубі на Хортиці. Фото РІА Південь Борис Крестянчик, як і багато його побратимів, вважає такі заходи життєво необхідними для повернення до мирного життя, але також звертається до суспільства із важливим проханням.
«Триматися треба, бути всім разом. Також за нас, за ветеранів, не забувайте, розуміти, хто ми, що ми, що ми пройшли. Тому що, на жаль, хочу сказати, ми відрізняємося трошки від звичайних людей.
Особливо це психологічний стан, моральний стан. Навіть із родинами ми трошки помінялися. Це дуже нас зараз відрізняє. Це важко, і нам треба повернутися в суспільство, до родин».
Читайте також: Житло для ветеранів з ТОТ і безкоштовне МРТ – що влада Запоріжжя обіцяє бійцям ЗСУ (відео)
