Відео

Як журналісти та громади Мелітопольщини шукають вирішення проблем житла для ВПО (фото, відео)

22 січ•RIA-M.TV

Вперше за чотири роки війни журналісти стали ініціаторами публічного обговорення найгострішої проблеми переселенців – житла. У Запоріжжі медійники «РІА Південь» (ГО «Медіа Південь») зібрали за одним столом керівників п’яти громад Мелітопольського району.

Представники:

  • Мелітопольської,

  • Семенівської,

  • Кирилівської,

  • Приазовської

  • та Мирненської громад

вперше відкрито обмінялися досвідом, озвучили реальні цифри та сформували пакет пропозицій для Запорізької адміністрації та Уряду.

Проблема житла сьогодні – це головний бар'єр для адаптації переселенців в Україні. Запорізька область входить у топ-10 регіонів за кількістю ВПО. Станом на 17 грудня 2025 року тут офіційно зареєстровано понад 224 тисячі переселенців, проте фактично в області зараз проживає близько 150 тисяч ВПО.

«У самому Запоріжжі є 50 офіційних місць тимчасового проживання... Але щоб ви розуміли, що в місцях тимчасового проживання проживає всього 4%. Всього 4%. А всі інші – це люди, які шукають житло для себе самостійно», – наголосила журналістка Світлана Залізецька під час обговорення.

На зустрічі також згадали про нові законодавчі ініціативи,

які дозволяють викуповувати орендоване житло після 10 років проживання.

П’ять переїздів та життя на валізах: реальні історії мелітопольцівІсторія переселенки та мами захисника – Любові з Мелітополя підкреслює психологічну вразливість переселенців. По приїзду в Запоріжжя вона була в такому стресі, що відчувала себе абсолютно замкнутою:

«Що мені скажуть, куди поведуть – те і робила».

Жінка змінила житло 5 разів. Спершу жила у родичів. Восени 2022-го через постійні обстріли Запоріжжя родина виїхала в Кам’янське. Коли Любов повернулася, знайшла роботу і винайняла житло, почалося нове коло випробувань:

«Мені довелось одній тут жити. Але навесні 2023-го хазяїн сказав, що продає квартиру та їде за кордон. Пощастило, що він запропонував іншу свою квартиру, довелось знову переїжджати».

Не менш виснажливим є шлях 73-річного Олексія Ніколаєнка. За чотири роки в Запоріжжі пенсіонер п’ять разів змінив дах над головою:

«Це вже четверте моє житло (на час запису інтерв’ю 2024 рік, пенсіонер проживав у гуртожитку). Спочатку дитячий інтернат, потім квартира товариша з Ізраїлю,

потім інші друзі. Зрештою громада допомогла оселитися в гуртожитку», — розповідає Олексій Олександрович.

Олексій Ніколаєнко у одному з гуртожитків МТП Запоріжжя. Архівне фото РІА-Південь Пенсіонер зізнається: виїхав би далі на захід чи в Європу, але не має коштів навіть на квиток та облаштування на новому місці. Коли він покидав Мелітополь, думав, що це на 3-4 місяці, навіть теплих речей не брав.

Зараз Олексій Ніколаєнко в рамках іншої державної програми проживає в санаторії Миргорода.

Досвід громад: від іпотеки до переїзду в селаМелітопольська громада для вирішення проблеми житла робить ставку на зміни в законах та програму «єОселя». Представниця громади Мелітополя Ірина розповіла, як громада ініціювала зміни у двох законопроєктах, які мають змінити правила гри.

«По-перше, ініціювали зміни до законопроекту №10256. Щоб було розмежування категорій на тих, хто виїхав з окупації та перемістився всередині країни… Ті, які з окупації, залишились без нічого. І ті, які мають такий же статус ВПО, проте мають житло, свій соціум.

Наступний законопроєкт 11161 – це питання по житлу.

Стосувалося саме визнання житла, яке залишилося на окупованих територіях, на рівні зруйнованого. Ми не маючи доступа роками і не знаючи долю нашого житла, не маємо права подати на ту ж саму компенсацію», – каже Ірина.

На сьогодні жоден з двох законопроектів не діє. Законопроєкт 11161 знаходиться на підписі у президента понад рік, але громада продовжує «стукати у двері» влади.

Круглий стіл з представниками громад Мелітопольського району з питання можливостей житла для ВПО. Фото РІА Південь Крім того, Мелітополь розробляє програму на 2026 рік, яка допоможе компенсувати до 30% першого внеску за іпотекою «ЄОселя» для своїх мешканців, не залежно від регіону вибору житла.

Читайте також: Мелітопольський ключ до квартири: "єОселя" дає ШАНС для ВПО, але які "військові ризики" приховує (фото, відео, інфографіка)Така ж програма підтримки вже впроваджена Запорізької владою, але має обмеження. До компенсації першого внеску 70% від держави, додається компенсація 30% – від обласної влади. Але за умови, що ВПО обираємо житло у Запорізькому регіоні.

Мелітопольська громада ініціює аналогічну програму,

але щоб мелітопольці не були обмежені у виборі місця купівлі житла.

Забезпечення житлом ветеранівНайбільш успішним на сьогодні є напрямок забезпечення житлом ветеранів, зокрема людей з інвалідністю. Начальник Центру підтримки ветеранів Мелітопольської міськради Олександр Зуєв навів конкретні факти: завдяки постанові №719 п'ятеро ветеранів-мелітопольців уже придбали власні домівки.

«Це не просто сертифікати, це вже куплені квартири, будинки. В деяких випадках в нас це було супровід від початку подачі документів до придбання і допомоги з ремонтом, заселенням, перевезенням.

Наразі ще два наших ветерани мають сертифікати... Двоє очікують сертифікати, документи всі інстанції пройшли... І ще три хлопця в нас в роботі. Це з 40 інвалідів війни, які в нас є на обліку», – розповів Олександр Зуєв.

Водночас Начальник Центру підтримки ветеранів зауважив, що нова програма ваучерів (постанова №1176) стикається з технічними проблемами: із 12 поданих заявок лише 4 отримали рішення, а фінансування поки не надійшло до жодного з бійців.

Олександр Зуєв, начальник Центру підтримки ветеранів Мелітопольської міськради,

підполковник, на зустрічі. Фото РІА Південь “Пліч-о-пліч”. Житло для ВПО з Мелітопольщини у безпечних регіонахЩе є державний проєкт «Пліч-о-пліч». І для громад Мелітопольщини він став не просто майданчиком для підписання меморандумів, а й реальним інструментом пошуку житла в безпечніших регіонах України. Згідно проєкту громади-партнери з тилових регіонів допомагають громадам з прифронтових та тимчасово окупованих.

Суть ініціативи полягає у створенні «житлових кластерів», де переселенцям з Мелітопольщини, які працевлаштовуються на підприємствах приймаючої громади, пропонують проживання. Такий підхід дозволяє людям швидше адаптуватися, а громадам-партнерам – закрити дефіцит кадрів.

Мелітополь: від Сквири до МиргородаЯк розповіла представниця Мелітопольської громади Ірина, місто вже має меморандуми зі Сквирою (Київська область) та Миргородом (Полтавщина). Головною умовою надання житла там є готовність людини працювати на місцевих підприємствах та господарствах.

Круглий стіл з представниками громад Мелітопольського району з питання можливостей житла для ВПО.

Фото РІА Південь У Сквирі мелітопольцям пропонували роботу в сільському господарстві та на швейному виробництві. Проте, попри зусилля влади, черги з охочих немає. Люди психологічно не готові їхати далеко від дому або змінювати професію.

«На сьогодні реально за фактом бажаючих не було. Причому ця інформація була для різної вікової категорії, там не було обмежень або не було конкретно заявлено якихось умов... Можливо, місцевість не зацікавила», – зазначила Ірина.

Наступним кроком для громади стане співпраця з Миргородом, запланована на 2026 рік. Цей кейс буде більш спеціалізованим: він орієнтований на підтримку інтелектуального капіталу громади – медиків та вчителів.

Приазовська громада: соціальні гуртожитки та «нарізка» землі у СтавищахДосвід Приазовської селищної військової адміністрації демонструє ще глибший рівень інтеграції. Їхнім партнером стала Ставищенська громада (Київська область). Тут мова про капітальне будівництво та створення соціальної інфраструктури для ВПО.

Керівник Приазовської селищної ради Андрій Солопов підкреслює, що успіх залежить від ініціативності приймаючої сторони:

«Ставищенська громада – там дуже активний голова, розуміє, що люди – найважливіший ресурс, який може бути в громаді, і робить такі умови, щоб залучати ВПО до роботи, до життя громади.

Зараз у нас є проєкт створення соціального гуртожитку, є приміщення, яке нам виділили там. Ми зараз ведемо перемовини з донорами для того, щоб його відремонтувати і надати можливість при переміщенні хоча б тимчасово там освоюватися людям».

Керівник Приазовської селищної ради Андрій Солопов розповідає про досвід вирішення проблеми житла для ВПО громади під час круглого столу. Фото РІА Південь Крім гуртожитків, у Ставищах уже готують ґрунт для майбутнього будівництва. Громада-партнер пішла на безпрецедентний крок – виділення та підготовку земельних ділянок спеціально для мешканців Приазов'я.

«Там вже місцевою владою прийняті рішення про, скажімо так, "нарізку" землі для будівництва будинків для ВПО. Зараз шукають донора, до цього вже підведені комунікації. Громада готова, щоб там утворилося нове житло, а люди, які туди приїдуть працювати, мали гідні умови проживання».

Після проведення попереднього опитування – деякі мешканці Приазовської громади готові переїхати на Київщину у партнерську громаду.

Мирненська громада: житло на Київщині та очікування деокупаціїДосвід Мирненської громади, яка співпрацює з Макарівською громадою (Київська область), підсвічує головну складність ініціативи – небажання людей від’їжджати далеко від рідного дому.

Навіть маючи підписані меморандуми та готовність партнерів приймати переселенців, реального попиту на переїзд – немає. Володимир Морозовський - начальник Мирненської ВА, пояснює це сподіваннями на швидке повернення.

«Макарівська громада готова приймати наших людей. Але ніхто не бажає. Всі бажають бути поближче до Мелітополя, до своїх домівок. Навіть на четвертий рік війни у людей є впевненість, що вони повернуться додому, і їхати нікуди далі вони не хочуть».

Володимир Морозовський, начальник Мирненської селищної військової адміністрації. Фото РІА Південь Окрім співпраці у рамках проєкту “Пліч-о-пліч”, Мирненська громада впроваджує адресну фінансову підтримку:

  • Компенсація за піднайом житла: У громаді у 2025 році діяла програма відшкодування витрат на оренду житла для осіб з інвалідністю I та II груп.

  • Сезонна грошова допомога: Виплачувались кошти для підтримки мешканців у зимовий період (оплата комунальних послуг або оренда).

Кирилівська та Семенівська громади: спільні зусилля та запит до державиКожна з громад Мелітопольщини вирішує питання розселення мешканців індивідуальне за запитом. Консультує щодо державних програм, направляє на поселення у МТП (місця тимчасового проживання).

Але на зустрічі начальники адміністрацій підтверджують – про будівництво власного житла коштом громад зараз не йдеться. Хоча початково такі ідеї були, зараз їх нереально здійснити.

За словами Івана Малєєва, голови Кирилівської селищної військової адміністрації, бюджет держави знекровлений, що вже говорити про локальний:

«Ну зробить наша громада одну квартиру. Але у мене 150-130 хлопців сьогодні воює. І як я цю квартиру комусь дам? Це практично нереально… Кожен військовий має право на отримання житла. Я розумію так, що це ми вирішувати і не повинні. Держава повинна вирішувати це глобально», – каже Іван Малєєв.

Голови селищних адміністрацій наголошують: поодинці громади не впораються.

«Я дякую за цю зустріч! Якщо будемо кучкою це вирішувати, я думаю, набагато більше буде від цього проку, ніж якщо ми будемо кожен відокремлено працювати».

Іван Малєєв, голова Кирилівської селищної військової адміністрації. Фото РІА Південь Андрій Єрмоленко, начальник Семенівської СВА, закликав до прагматичного підходу, зважаючи на дефіцит бюджетних коштів під час війни. Він наголосив, що потрібно шукати рішення, які реально виконати «тут і зараз», а не обіцяти недосяжне:

«У державі немає грошей… Тому треба шукати, як допомогти переселенцям наразі сьогодні.

Єдина можливість, на мою думку, на що спроможна наші бюджети, наші громади і держави, це окрім виплати ВПО компенсувати по єдиному принципу піднайом житла, що дасть можливість видохнути більш-менш переселенцям», – зазначив Андрій Єрмоленко.

Також очільник Семенівської громади застерігає, що виплата компенсацій за житло в окупації може стати юридичною пасткою: фактично держава визнає, що ці землі вже не повернути.

А люди, отримуючи гроші або нову оселю, назавжди втрачають право на своє старе майно і навряд чи захочуть повертатися назад після звільнення. Це створює велику проблему для майбутнього, адже без людей на деокупованих територіях буде неможливо відновити нормальне життя та українську державність.

З якими проблемами зіхтовшуються ВПОЖитлова проблема для ВПО сьогодні – це виснажливий марафон через бюрократичні лабіринти, тіньовий ринок та фінансову незахищеність.

Попри існування державних програм, таких як «єОселя» або житлові сертифікати, реальний шлях до власної квартири для переселенця залишається заблокованим низкою системних бар'єрів. З якими саме проблемами зіхтовхуються переселенці – поговорили представники громад на круглому столі.

1. Технічні та бюрократичні збої: «Дія» та статус ветеранаДля багатьох військовослужбовців, які одночасно є ВПО, шлях до житла починається з технічної помилки. Державні цифрові сервіси часто не «бачать» необхідних документів, що робить участь у програмах неможливою на самому старті.

«Деякі діючі військовослужбовці... не мають можливості потрапити на Ваучер. Вони не можуть додати посвідчення УБД до Дії, воно не працює. Хоча це такі ж хлопці, які виїхали зі своїми родинами... вони залишаються поза межею дії цієї програми», – зазначає Андрій Орлов, начальник Приазовської СВА.

Подання заяви ветерана-ВПО з ТОТ на житловий ваучер.

Фото Мінветеран, Колаж РІА Південь Окрім цього, проблемою стають старі паспорти-книжечки, які не відображаються в системі, та відсутність чітких роз'яснень для комісій, що змушує чиновників на місцях ухвалювати рішення «на свій страх і ризик».

2. Спротив ринку: Чому продавці та банки кажуть «ні»Навіть якщо ВПО отримує сертифікат або ваучер, знайти продавця, який погодиться на таку угоду, вкрай важко. Власники житла прагнуть «живих» грошей тут і зараз, а державні виплати асоціюються у них із місяцями очікування та ризиком інфляції.

«Власники квартир хочуть одразу живі гроші, а тут сертифікат – це папірець... Треба місяцями чекати, і 90% угод згорають, тому що власники відмовляються. Цей сертифікат не вирішує проблему», – вважає Володимир Морозовський, начальник Мирненської СВА.

Офіційна оренда житла для ВПО у Запоріжжі. Колаж РІА Південь Банки також додають перешкод. Часто внутрішні правила фінансових установ жорсткіші за державні постанови. Наприклад, програма дозволяє кредитування з 18 років, а банк вимагає 21. Або ж вимагають поручителя для військового,

хоча в законі такої умови немає.

Більше того, деякі відділення прямо відмовляють у пільговій «єОселі», нав’язуючи власні комерційні кредити під високі відсотки.

3. Пастка «окупованих» кредитівОкремою трагедією є категорія ВПО, які мали іпотеку на майно, що зараз знаходиться в окупації. Житла немає, воно може бути зруйноване, але юридично кредит залишається чинним.

«Люди виїхали, залишились без житла, але кредит залишився і вони його сплачують... Банки цього не прощають. Взяти нове житло в кредит вони не зможуть, бо на них висить старий», – ділиться Андрій Орлов.

Це створює замкнене коло: негативна кредитна історія через неможливість платити за «примару» в окупованому Мелітополі чи Бердянську закриває шлях до будь-якої державної підтримки в майбутньому.

4. Фінансова неспроможність та тіньова орендаДля багатьох ВПО, особливо пенсіонерів, «єОселя» залишається недосяжною мрією через низькі доходи. Навіть люди з середньою зарплатою отримують відмови, оскільки банки вимагають занадто високий рівень офіційного доходу для підтвердження платоспроможності (за словами представників громад,

45 тисяч грн на місяць).

Як наслідок, більшість переселенців змушені орендувати житло. Але й тут вони потрапляють у пастку «тіньового ринку».

«Договір оренди мають максимум 5% ВПО (за висновками опитування у Мелітопольській громаді, авт).... Власники бояться податків. Вони кажуть: "Якщо введуть обов'язкові договори – з'їжджайте". Це страх, що держава змусить платити за останні три роки», – пояснює представниця Мелітопольської громади Ірина.

Тіньова оренда житла для ВПО в Україні. Колаж РІА Південь Без офіційного договору ВПО не можуть отримати компенсацію від держави за оренду, що лягає важким тягарем на і без того обмежений сімейний бюджет.

За даними МОМ, майже 20% переселенців віддають за квартиру понад половину заробітку. Кожен четвертий через це повністю втратив фінансову «подушку безпеки».

При цьому ринок залишається максимально закритим:

  • Письмовий договір мають лише 40% ВПО загалом по країні.

  • У селищах цей показник падає до критичних 13%.

  • Лише 28% орендодавців готові здавати житло офіційно.

Так у Запорізькій області, згідно статистики ГУ ПФУ, за 2025 рік надійшло лише 13 звернень,

а субсидію призначено 6 домогосподарствам.

По-перше, ймовірно це через неможливість отримання “виплат ВПО” паралельно з субсидією на оренду Щоб отримати субсидію на оренду, переселенець мусить офіційно відмовитися від щомісячної допомоги на проживання (ті самі 2000-3000 грн “виплат ВПО”).

Але головний бар'єр – необхідність офіційного договору. За словами начальниці відділу контролю за нарахуванням пільг Лілії Єрохової, головна проблема – у небажанні орендодавців «світитися».

«Складнощі в чому були – власники не заключали договори оренди. Бо після призначення інформація потрапила б в податкову інспекцію», – пояснює фахівчиня.

5. Психологічний фактор: Життя на паузіОкрім фінансів та паперів, існує глибока психологічна криза. Багато переселенців бояться оформлювати компенсації и брати участь у державних програмах, бо відчувають це як «остаточну відмову від повернення додому».

«Головна проблема – це непередбачуваність дій держави. Ніхто не дає гарантії, що через три місяці умови не зміняться. Це стримує людей від наступного кроку. Життя на паузі», – підсумовує Андрій Орлов.

Ця невизначеність – де жити, чи повернемося ми, чи вистачить грошей завтра – стає головним бар’єром, який неможливо подолати лише субсидіями.

Реклама нерухомості "Квартира шукає тебе, поки ти бігаєш" у Львові. Фото РІА Південь Пропозиції від громад МелітопольщиниПредставники громад Мелітопольського району висувають пропозиції по вирішенню цих проблем, які журналісти РІА Південь узагальнять та скерують до Запорізької обласної військової адміністрації та до народних депутатів України. Зокрема, це такі пункти як:

Перегляд умов кредитування

  1. Єдина пільгова ставка «єОселя» для ВПО з ТОТ – 3%: Наразі для ВПО ставка становить 7%. Пропозиція полягає у тому, щоб прирівняти всіх переселенців з ТОТ, які втратили житло, до пільгових категорій зі ставкою 3%.

  2. Державні гарантії для «вразливих» груп: Для пенсіонерів та осіб з низьким офіційним доходом пропонується розробити механізм державних гарантій.

  3. Адаптація до інфляції: Державні програми (наприклад, ваучери на 2 млн грн) мають регулярно переглядатися:


«Те, що було актуально в 2022 році, сьогодні вже не є настільки актуальним. Повинна бути прив'язка до реального ринку», – наголошує Андрій Орлов, начальник Приазовської СВА.

Круглий стіл з представниками громад Мелітопольського району. Зліва - Андрій Орлов, начальник Приазовської СВА. Справа - Андрій Солопов, Керівник Приазовської селищної ради. Фото РІА Південь Виправлення кредитних пасток та технічних збоївОкремий блок пропозицій стосується тих, хто опинився в юридичному безвиході через старі борги або збої в цифровій системі.

  1. Мораторій на «окуповані» кредити: Необхідно на законодавчому рівні відтермінувати виплати за житло, що залишилося в окупації, та заборонити банкам погіршувати кредитну історію таких осіб. Це відкриє їм шлях до нових іпотек на підконтрольній території.

  2. Цифровізація без бар'єрів: Вирішення проблеми з додаванням УБД у «Дії» для усіх діючих військовослужбовців без виключення.

«В "Дії" проблема, а не в законодавстві. Треба переглянути технічні моменти, бо більшість програм не узгоджені між собою», – зазначають учасники обговорення.

Оренда житла: вихід із «тіні»Оскільки більшість ВПО орендують квартири, громади пропонують радикальні кроки для легалізації цього ринку та підтримки людей.

  1. Єдина компенсація за піднайом: Введення середньої по Україні фіксованої суми (наприклад,

    1000–1500 грн на особу), яка не залежить від регіону чи офіційного доходу. Щоб підтримку отримували всі, хто втратив майно в окупації. Фінансування пропонують розділити між державним та місцевими бюджетами.

  2. Звітність власників: Зобов'язати власників житла та керівників ОСББ звітувати про кількість проживаючих осіб. Це допоможе детінізувати ринок, але за умови, що держава гарантуватиме відсутність репресивних податків для орендодавців на перехідний період.

Адміністративна реформа та комунікаціяДля того, щоб програми працювали швидше, громади пропонують змінити роботу виконавчих органів.

  1. Реформа Пенсійного фонду: Посилення штату або автоматизація процесів, щоб розгляд заявок на 70% компенсації по «єОселі» тривав тижні, а не розтягувався на місяці.

  2. Інформаційна кампанія: Розвіювання страхів власників житла.

«Варто проводити короткі ролики, дописи в ЗМІ, що працювати з держпрограмами – це нормально і безпечно. Бо всі вважають, що завтра прийде “розстрільна група”, чи почнуться побори за те, що ти продав чи здаєш квартиру», – пропонує представниця Мелітопольської громади Ірина.

Ці пропозиції є консолідованою позицією громад, які щодня працюють із тисячами переселенців. Їх впровадження дозволить не просто «давати надію», а реально зняти життя ВПО з «паузи».

Матеріал підготовлено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від Українського Медіа Фонду.

Оселя, реформа, Селище, Громада, Ставище

Читайте ще