После двух внематочных беременностей не могла иметь детей. С этой мыслю смирилась. С мужем дом построили для двоих. В проекте не было детских комнат. Теперь пришлось перепланировать гостевую, каже вінничанка 58-річна Людмила Гріщенко. Виховує доньок 4-річну Анастасію та 6-місячну Поліну. Першу народила в 54 роки, другу в 57. Обох після штучного запліднення.
Чоловік Юрій на 12 років молодший за Людмилу. Живуть у приватному секторі Вінниці. Жінка запрошує додому. Виїжджає "Мерседесом" назустріч, щоб не заблукала у провулках. Раніше вона возила автівкою молодят на весіллях.
Включу українську народну пісню, відкрию два люки й роблю їм весілля прямо в машині. Всі знали, що то Людок вулицями мчить. Якось сіла на заднє сидіння наречена. Даю газу, а вона каже: "Знаєте, я вагітна. Можете збавити швидкість?" Розвертаюся до неї: "Я теж". Та не могла повірити, Людмила скеровує машину в провулок, де нещодавно заасфальтували дорогу. Жінка має світле фарбоване волосся. Одягнена в чорні лосини й білу футболку.
2-поверховий будинок із білими колонами розташований неподалік лісу.
У дворі покладена тротуарна плитка, є невелике озеро.
Людмила заїжджає в гараж на першому поверсі будинку. Запрошує в дім. У приміщеннях стоять барокові меблі. У вітальні на розкладеному дивані спить старша донька.
А Поліночка вже встала. Чую, Лєночка їй пісеньки співає. Це двоюрідна сестра чоловіка. З дітками допомагає, доки я на базарі скуповуюся, їсти варю. Раз на тиждень приходить жінка прибирати будинок. Мені часу бракує на все, розповідає Людмила. Ми зараз неймовірно щасливі з дітьми. Якось Юра запропонував узяти хлопчика чи дівчинку з дитбудинку. Мене це шокувало. Бо тема про дітей у нас табу. Перед весіллям знав, що не зможу народити. Мала позаматкові вагітності, мене двічі оперували. Та Юра все одно хотів жити зі мною. Жалко було, що своє життя витрачає на мене. Навіть погоджувалася, щоб десь погуляв, аби на стороні дитину мати.
Потім сказала: "Хочеш дітей, то нам треба повінчатися". Бо 10 років жили в цивільному шлюбі. Пішли в церкву, висповідалися, причастилися. Батюшка дав благословення. І я поїхала в Київ на обстеження. Сама довго проробила акушером-гінекологом.
Але все одно подумувала про сурогатне материнство.
Жінку обстежили, призначили ліки. Виносити дитину не зможе, сказали. Завагітніла з другої спроби.
До року годувала грудним молоком, продовжує Людмила. Лікар порадив не затягувати з цим, якщо хочу ще одну народити. Прийшлося перев'язувати груди.
Удруге завагітніла з третьої спроби. Народила на восьмому місяці почалася кровотеча. Взялася мовчки пакувати речі. Чоловік питає, куди збираюся. Кажу: "Та в лікарню, бо кровотеча, треба кесарево робити".
Не чіпав мене. Бо знає наді мною не треба плакати й жаліти. Я дуже сильна. Єдина думка як лишити Полінку на кілька днів удома. Чоловіка відправила на роботу, а сама з кровотечею полетіла в пологовий на "Мерседесі".
Людмила Гріщенко народила дівчинку вагою 1650 г, зростом 39 см. На четвертий день немовля похрестили. На шосту добу мати написала відмову про перебування під наглядом лікарів і повернулася додому.
Казали, з такою вагою новонароджених не виписують. Як приїхали додому, через годину в двері постукали лікарі з дитячої поліклініки. Все мені підказали. Ми в інтернеті знайшли датчик контролю дихання.
Його закріплювали до памперса. Купили спеціальну гелеву грілку. На неї клали Полінку. Так виходили доньку вдома.
Людмила запрошує на другий поверх. Показує дитячу кімнату. Вона обставлена дорогими дерев'яними меблями. На стіні об'ємне зображення квіткового поля з метеликами. На ньому лев з левицею та левеня.
Ще одне левеня домалює художник, говорить. Маю дитячий сховок, де лежить найдорожче. Тут усі платтячка доньок, в яких їх виписували з пологового, хрестили, показує стару декоровану дитячими малюнками скриню. Дістає атласне біле плаття. Раніше ми всі гроші вкладали на поїздки за кордон. А тепер хочу вкладати в дітей. Бо ми вже у віці, хочемо повністю забезпечити їх. Позаочі люди кажуть, що на старості по смітниках підемо. Та в нас стабільний бізнес. Узяли земельну ділянку для Полінки. Настюші побудували одноповерховий будинок на 80 "квадратів". Компактний, на три кімнати. У бабусі там поки що дача, садить город.
"Перший подарунок від чоловіка зубна паста"
Людмила Гріщенко з чоловіком Юрієм живуть разом 23 роки. Познайомилися на ринку, де торгували пивом.
Жили в моїй кімнаті на 12 "квадратів" у гуртожитку. Все жартував, що взяв жінку з хатою. Я цю кімнату ледь вибила. Доти кочувала по квартирах, по подружках. Житло отримала за Афган. Була там медсестрою, хлопців рятувала. Облисіла, доки дивилася, як умирають молоді, розповідає Людмила. Пам'ятаю перший подарунок від чоловіка зубна паста. Побачив, що чищу зуби милом. Тепер ось привіз купу масок із Таїланду. А я не маю часу маститися ними, бо дітьми займаюся. Як треба манікюр, то сіла, сама собі пошкрябала й накрасила швидко. Краще з Настюшею слова почитаю, віршики повчу.
Стали заробляти більше, коли чоловік подався працювати за межі країни. Удруге поїхали разом, продовжує. Заробили на машину. Відтоді почали ганяти іномарки з-за кордону. Могли собі дозволити їздити на Ямайку, до Таїланду, в Мексику. Зараз поставляємо в торгові точки свіжоморожену рибу. Доки займаюся дітьми, чоловік веде справи.