Після 1-травневих безладів на День Перемоги в центрі Вінниці зібрали стільки поліції, спецслужб та охорони, що повторення картинки для “раша-сми”, майже не мало шансу. Але без провокацій День пам‘яті та примирення все одно не пройшов. Бо спершу “колорадську” стрічку засвітила всім відома “Мама СССР”, яка традиційно приходить на всі радянські свята із червоним прапорцем та дулею для опонентів.
А вже за мить перед меморіалом загиблим з’явився Іван Бондарчук, але колишній нардеп вперше прийшов на 9 травня без “георгієвської” стрічки і цим шокував своїх прихильників.
Ми домовились, що жодних провокацій чи сутичок у цей сумний день у Вінниці не буде. І я тримаю своє слово, - пояснив Іван Миколайович. - В руках тримаю портрети своєї рідні, що пройшли війну та партизанили... А червоні банти в кольорі Прапору Перемоги без жодної символіки, думаю, нікого сьогодні не образять.
І справді відчувалось, що перед Днем Перемоги із командою Бондарчука із товариства “Україна-Росія” та осередком комуністів-соціалістів “попрацювали” спецслужби... Тому жодного червоного прапора із декомунізованими символами в цей день місто не побачило.
І чергового скандалу “на замовлення” не вийшло.
Водночас місцеві активісти та журналісти вирішили 9 травня паралельно із “червоними” провести свою патріотичну акцію “Перемогли Гітлера, Здолаємо — Путіна!” І в такий спосіб “потролити” любителів “русского міра”...
Реакція на плакати із закривавленими портретами президента Росії з боку окремих літніх людей була миттєва і дуже дратівлива. Але їх тримали в руках реальні сучасні фронтовики і сперечатись із АТОвцями у “відставників” не духу забракло.
Ми чули і бачили сьогодні тут різні думки щодо “колорадської” стрічки... Мовляв, із нею діди здобували в 45-му Перемогу. Але мене із цією стрічкою вбивали на Донбасі!, - виступив перед Вічним вогнем ветеран війни на Сході Леонід Гуменний. - І якщо для когось ці “колоради” в Україні ще були символом до 2014-го, то сьогодні це знак війни, біди та смерті в нашій країні... Дякуємо всім ветеранам за ту Перемогу! А ця буде за нами!
І треба визнати, що цієї весни розварити вінничан на День Перемоги не змогли ні червоні банти, ні “порохонний” оркестр біля Вежі, ні кілька шалених бабусь “родом із Союза!”
Бо по-справжньому цей святий і такий трагічний день в нашій історії відчувався не у святковій колонні між депутатів та посадовців, а біля стіни пам‘яті... І треба було бачити, як старенька 85-річна вінничанка принесла всім своїм рідним від батька до свата у “авосці” 11 бідненьких букетів бузку... І плакала над кожним як Україна-мати!