Розбудова імперії завжди дорого обходилася економіці Росії — від царських часів до вторгнення Путіна в Україну
Колонку написано у співавторстві з Полом Ваалером, професором права та бізнесу, університет Міннесоти
Вторгнення Путіна в Україну обернулося величезними економічними втратами для РФ. За скромними підрахунками, російська економіка щорічно втрачає $67 млрд через витрати на війну та внаслідок економічних санкцій. На ранніх стадіях вторгнення деякі аналітики оцінювали витрати ще вище — $900 млн на день.
Ці воєнні витрати не мають жодних ознак зменшення. Нещодавно оприлюднений російський урядовий бюджет на 2024 рік передбачає збільшення видатків на оборону на 70%. Це вражаючий перерозподіл дорогоцінних ресурсів для війни, що, за прогнозами деяких спостерігачів, мала тривати, щонайбільше, тиждень.
Незважаючи на втрати від війни та санкцій, російська економіка не зазнала краху і, схоже, виявилася дещо стійкішою до виключення з глобальних ланцюгів доданої вартості. Чи це так?
Дійсно, якщо ви налаштуєтесь на трансляцію програми CrossTalk з ведучим Пітером Лавеллєм,
то це політичне ток-шоу на англомовному телеканалі RT (який контролює російська держава) переконає вас, що майже ніхто не помічає «несуттєвих» західних санкцій, і навіть деякі авторитетні західні економісти стверджують, що санкції завдають більше шкоди Європі, аніж Росії.
Звісно, московські олігархи ще можуть прогулятися Красною площею до бутіка Agent Provocateur і розкішного торгового центру ГУМ, щоб купити білизну для своїх дружин, а може, й коханок. І майже 8 із 10 росіян відповідають соціологам, що санкції не вплинули на їхнє повсякденне життя.
Такого економічного удару слід було очікуватиАле з нашої точки зору, як експертів з російської економічної історії, це дуже схоже на потьомкінське село — фальшивий фасад, що прикриває суворі економічні реалії, зокрема невигідні витрати на оборону, різке падіння курсу рубля та зростання ціни облігацій. Ціни на м’ясо та птицю в Москві продовжують зростати, роздрібні продажі в Росії впали майже на 8% з лютого 2022 року, а російська авіаційна промисловість різко впала через брак запчастин і відсутність технічного обслуговування.
Такого економічного удару слід було очікувати. Як ми показуємо в попередньому дослідженні, імперське свавілля з боку Росії на територіях, що їй не належать, завдало довгострокової шкоди російській економіці упродовж понад століття. Що ще важливіше, навіть за царських часів повстання на сучасних землях України проти російського панування призвело до найвищих збитків для російської економіки.
Величезне збільшення військових витрат
Здатність Росії, здавалося б, абсорбувати масштабні потрясіння з лютого 2022 року частково пояснюється тим, що виробники звикли до більш м’яких санкцій, що почали запроваджуватися в 2014 році після першого вторгнення в Україну та анексії Криму.
Однак вагомішим драйвером зростання стало те, що російський уряд взяв на себе зобов’язання втримати економіку на плаву, збільшивши свою участь у всіх секторах економіки, націоналізувавши підприємства, що раніше належали західним компаніям, і перекачуючи гроші з державного бюджету до ВПК.
Цей підхід продовжився і в бюджеті російського уряду на 2024 рік, що наразі перебуває на шляху до затвердження в російському парламенті,
Держдумі. Для того, аби витягати країну з трясовини, що лише шириться, Кремль розпочав повномасштабну економічну мобілізацію. Згідно з аналізом Банку Фінляндії, витрати на оборону прогнозуються на рівні 6% ВВП країни, що становить цілих 29% всіх російських державних витрат, а ще 9% витрачаються на «національну безпеку». На відміну від цього, соціальні програми становлять лише 21% бюджету. Порівняйте це зі Сполученими Штатами, де витрати на оборону становлять 3% ВВП і 12% всіх державних витрат.
Фінансові ринки погано відреагували на останню імперську авантюру Росії. Турбулентність рубля добре відома, і 3 жовтня 2023 року курс знову перевищив позначку 100 рублів за долар але нездатність Росії обслуговувати свій борг залишилася поза увагою.
Вперше після того, як більшовики відмовилися обслуговувати зовнішній борг країни в 1918 році, Росія оголосила дефолт за своїми валютними платежами в червні 2022 року, а основні рейтингові агентства припинили присвоювати рейтинги російським державним облігаціям.
Водночас, дохідність облігацій за існуючим російським державним боргом — чудовий показник фіскального ризику — майже безперервно зростала з моменту першого вторгнення в Україну в 2014 році,
піднявшись майже до 14% у 2014 році, а нещодавно зросла до понад 13%, що є 18-місячним максимумом.
Схема шахрая Понці
Поєднання військової агресії, обмежених фінансових ресурсів і стагнації на полі бою не є чимось новим для Росії, особливо в Україні. Як показує наше дослідження, царське бюджетне регулювання з 1820 по 1914 рік базувалося на схемі, схожій на Понці, що фінансувала захоплення земель та військову експансію за допомогою державних запозичень через випуск облігацій, оподаткування новозагарбаних територій та погашення облігацій урядом, який тепер контролював більш географічно розгалужену територію держави.
До 1914 року цар Микола II мав облігації, що торгувалися за кордоном, на суму понад $155 млрд (якщо брати курс долара США у 2022 році) — для порівняння, вартість британського боргу в 1914 році приблизно дорівнює сьогоднішнім $123 млрд.
На нашу думку, путінське управління економікою з початку 2000-х років базувалося на подібній піраміді. Поєднання агресивних зовнішніх запозичень та експорту природних ресурсів фінансувало іноземні війни та внутрішні репресії на територіях ближнього зарубіжжя Росії:
це включало конфлікти в Чечні та Грузії в 2000-х роках, Крим і Донбас у 2010-х роках та повномасштабне вторгнення в Україну у 2022-ому. До останнього раунду агресії проти України результат цих конфліктів мав вигляд неначебто на користь Росії з її, здавалося б, сильним центральним урядом, збройними силами та економікою.
Однак зараз Росія, можливо, перебуває в переламному моменті. Історично склалося так, що коли російська армія була успішною, вона була здатна фінансувати як свою військову машину, так і індустріалізацію.
Проте навіть минулі військові успіхи поставили режим на дуже хиткий ґрунт, що дав можливість невеликим невдачам загрожувати його фундаменту. Військові невдачі, такі як приголомшлива поразка від Японії в 1905 році або навіть витрати, пов’язані з умиротворенням неспокійних територій, таких як Кавказ, створювали додаткові труднощі та ризики для російських ринків облігацій та російської економіки. Дійсно, заворушення, збройні повстання та повстання кріпаків на далеких окраїнах імперії підвищили ціну російських облігацій приблизно на 1%. Цей ризик був набагато вищим,
ніж якби такі заворушення відбулися навіть у Санкт-Петербурзі чи Москві.
І, мабуть, найголовніше, в Україні ціна імперії за царських часів була найбільшою, коли кожне повстання чи спалах заворушень в Україні підвищували ціну облігацій Росії на 3−3,5%.
З її новим оборонним бюджетом, що йде «ва-банк» на вже невдале вторгнення в Україну, Росія, схоже, не засвоїла жодного уроку зі свого минулого. Тоді, як і зараз, Україна і українська непокора становили серйозну загрозу російським територіальним амбіціям.
У 2024 році ця непокора може виявитися занадто рішучою і занадто дорогою для дедалі більш крихкої російської економіки. І, як і в 1917 році, наслідки можуть вийти далеко за межі контролю нинішнього царя в Кремлі.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Оригінал опубліковано на The Conversation
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
