У вересні Азербайджан повернув собі контроль над територією Карабаху. Це є останньою точкою для Вірменії, оскільки Кремль не допоміг Вірменії зберегти під своїм контролем цю територію.
З того часу Вірменія ще більше зблизилася із Заходом. Франція схвалила постачання зброї в країну, тим самим завдаючи сильного репутаційного удару по Росії та її позиціям на всьому Південному Кавказі..
Багаторічний заморожений конфлікт між Вірменією та Азербайджаном було вирішено. Баку взяв під контроль території Карабаху, населення яких оголосило себе невизнаною Нагірно-Карабахською Республікою у 1991 році, але не визнавалося світовою спільнотою протягом 35 років.
Відсутність реакції з боку інших членів Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) розчарувало вірменське керівництво. Відносини Вірменії з Росією зіпсувалися настільки. Прем'єр-міністр Нікол Пашинян оголосив, що його країна "не є союзником Росії у її конфлікті з Україною".
«Заради справедливості, слід зазначити, що російсько-вірменські відносини псувалися протягом останніх кількох років. Розбіжності стали особливо помітними після початку путінського вторгнення»,
- пишуть політологи.
Так, наприклад, 4 травня Пашинян дав інтерв'ю чеському телеканалу CNN Prima News: “Цього ніколи не говорилося вголос, але думаю, ясно: у війні з Україною ми не союзники Росія. І наше почуття від цієї війни, від цього конфлікту — тривога, тому що вона безпосередньо торкається всіх наших відносин»..
Через три місяці він заявив: “Наша залежність від Росії у питаннях безпеки була стратегічною помилкою”.
Водночас, країни Європейського Союзу давно прагнули покращити відносини з Вірменією. Єреван звернувся за допомогою до Франції, зокрема у галузі оборони. Раніше Пашинян заявляв, що Вірменія має намір переорієнтуватись на Захід за рахунок розширення відносин із Євросоюзом.
23 жовтня під час спільної прес-конференції міністрів оборони Вірменії та Франції в Парижі було досягнуто домовленості про те, що Франція надасть Вірменії три радари «Ground Master 200» виробництва «Thales». Обидві сторони також підписали меморандум про порозуміння щодо постачання французької системи протиповітряної оборони малої дальності «Містраль». Франція також зобов'язалася допомогти Вірменії у навчанні її армії та підтримати зусилля щодо реформування та модернізації вірменської армії.
Природно,
що реакція Кремля була негайною. Того ж вечора пропагандисти почали крутити картинку, що зображує Пашиняна як західну маріонетку, яка прагне розірвати зв'язки Вірменії з Росією.. МЗС Вірменії у відповідь направило ноту протесту послу Росії у Вірменії з приводу “образливих та абсолютно неприйнятних заяв” програми «Першого каналу». Агресивна реакція Кремля могла бути пов'язана з ратифікацією урядом Вірменії 3 жовтня Римського статуту, яка гарантувала б затримання Путіна у разі відвідування ним Вірменії.
Прагнучи зберегти домінуючу регіональну присутність, 24 жовтня Лавров взяв участь у міністерській зустрічі формату "3+3" з Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Іраном, Росією та Туреччиною. Це була перша зустріч Азербайджану та Вірменії після відновлення контролю над так званим Нагірним Карабахом. Лавров заявив, що досягнуто прогресу в мирній угоді: “Конфлікт загалом врегульований. Обидві сторони погоджуються з тим, що Карабах належить Азербайджану, і це було головне питання, яке необхідно було вирішити”. Однак Лавров не згадав, що Росія ніяк не вплинула на це рішення, крім пасивного спостереження та надання нейтральних порад
Російському впливу на Південному Кавказі було завдано серйозного удару. Того ж дня, як і зустріч у форматі «3+3», Азербайджан оголосив про початок спільних військових навчань із Туреччиною поблизу кордону з Вірменією. Готуючись до цих і майбутніх військових навчань, Єреван, швидше за все, звернеться до більшої кількості західних партнерів із проханням про військову допомогу. Такий підхід може зрештою призвести до одного з найбільших страхів Путіна: поширення впливу та присутності Заходу на пострадянському просторі, на південних та південно-східних кордонах РФ.
