Росіяни, що живуть на Крайній Півночі, не мають елементарних засобів для існування. Місцева влада повністю залежить від дотацій зі столиці. Кремль упродовж довгих десятиліть наполегливо ігнорував будівництво нормального сполучення з віддаленими населеними пунктами. Постачання зазвичай здійснювалося у короткий літній період морським шляхом. Однак через перенаправлення всіх ресурсів на війну Росія тепер не може постачати і контролювати всі свої кордони.
Наприкінці жовтня Путін доручив своїм підопічним вирішити проблему постачання Крайньої Півночі та відтоку звідти населення. Природно, що чиновники не змогли впоратися із завданням. Отже, плани Кремля щодо збільшення підтримки населення на півночі навряд чи будуть реалізовані найближчим часом, якщо взагалі будуть реалізовані.
Сьогодні Росія потребує більшої кількості криголамів і кораблів, здатних долати товсті арктичні льоди. Проте з минулого року Кремль скоротив свою широко розрекламовану програму будівництва нових, більших криголамів через високі матеріальні витрати на війну. Путіністи також відклали будівництво залізниці на півночі, яка мала зв'язати багато населених пунктів до 2027 року. Незважаючи на надії одних та побоювання інших, Китай поки що не зміг компенсувати недоліки Росії в її авантюрах в Арктиці.
Через багаторічні проблеми,
які не вирішуються, росіяни все частіше залишають Крайню Північ. За останнє десятиліття близько 800 тис. людей залишили північні регіони країни. Путін придумав роздавати землю тим, хто зважиться переїхати за полярне коло, проте це не працює і люди продовжують залишати ці землі. Більшість тих, що залишають Крайню Північ — етнічні росіяни, яких відправили туди за радянських часів. В результаті частка корінного населення зростає, що несе загрозу для майбутнього контролю цих територій Кремлем.. Там розуміють, що такі демографічні зміни можуть надати новий імпульс національним рухам. А разом із проблемами постачання військових баз на півночі, це посилює хвилювання у Кремлі.
Через те, що військові та місцеві жителі не отримують необхідних запасів, обурення серед них зростає. Три місяці тому Путін підписав закон, який мав зробити поставки на північ федеральним пріоритетом і доручити чиновникам стежити за тим, щоб жоден із населених пунктів уздовж північного кордону країни не страждав від дефіциту. Однак подібний піар, у тому числі доставка вугілля на гелікоптері, були сприйняті людьми як політичний передвиборчий піар, що ще більше розлютило росіян.
Путін вирішив розширити кордони, коли він не може забезпечити контроль існуючих кордонів. У межах Росії та за межами великих обласних центрів люди більше схильні покладатися на умови погоди та на власні сили, ніж на уряд, про який вони чують лише коли наближаються вибори. Проблеми Крайньої Півночі ігноруються Кремлем роками, а після початку вторгнення людей там зовсім забули.
