Деякі російські губернатори створили нові штаби щодо запобігання сепаратизму, націоналізму, екстремізму та масових заворушень. Створення цих штабів викликає сумніви у впевненості Кремля щодо громадської підтримки війни та імперської політики загалом. Репресії проти російських регіоналістів посилилися з початку вторгнення: багато хто з них втік із країни, але зберіг зв'язки з співвітчизниками і виступав за велику регіональну автономію або повну незалежність.
29 грудня 2023 року кілька російських губернаторів ініціювали створення штабів "щодо запобігання сепаратизму, націоналізму, масових заворушень та екстремістських злочинів". Штат штабу — це високопосадові регіональні чиновники, чекісти з ФСБ, силовики МВС та Росгвардій. На даний момент підтверджено створення чотирьох таких закладів у Бурятії, Алтайському краї, Воронезькій та Орловській областях. Всі вони наголошують на боротьбі з сепаратизмом в Росії. Синхронізація дій регіональної влади, що розташована далеко одна від одної, свідчить про те, що ідея створення цих штабів виходила з Кремля. Подібні штаби,
швидше за все, створені і в інших регіонах, але інформація про них поки що не оприлюднена або місцеві чиновники намагаються тримати їх у секреті. З моменту початку вторгнення в Україну агресор доклав усіх зусиль, щоб придушити сепаратистські та регіоналістські настрої, побоюючись, що вони можуть призвести до остаточного розколу країни.
Підвищена увага Кремля до боротьби з регіоналізмом відбувається в той час, коли багато росіян, особливо неетнічних росіян, починають сумніватися у необхідності початку війни в Україні.. Наприклад, багато етнічних бурятів задаються питанням, чому вони повинні вмирати в чужій країні за ідеї “російського світу”. Бурятія один із тих регіонів, де мобілізація так чи інакше торкнулася кожного мешканця регіону. По всій Росії прокотилася хвиля протестів із вимогою повернути мобілізованих додому. Кремль, швидше за все, спробує дискредитувати цих активістів, звинувативши їх у “пропаганді сепаратизму”. Невипадково новий штаб у Бурятії називається «Штаб із запобігання сепаратизму та екстремізму».
«Штаби боротьби з сепаратизмом і екстремізмом» створюються у регіонах з переважно російським населенням. Примітно, що штаби створені в етнічно-російських Воронезькій, Орловській областях та Алтайському краї, хоча явних регіоналістських рухів у цих регіонах не помічено. Це порушує питання про те, чи справді Кремль боїться сепаратистів. Поява рухів за регіональне самовизначення в етнічно російських областях саме собою здатне підірвати пропагандистське “єдність” путіністів. За даними перепису 2020-2021 років, близько 80% населення країни проживає в етнічно російських регіонах, і тільки близько 20% - в національних республіках.
Кремль часто стверджує,
що всі росіяни підтримують політику Путіна. Однак створення штабу боротьби з сепаратизмом демонструє відсутність довіри з боку путіністів. Починаючи з 90-х, почали діяти різні регіоналістські рухи — від Калінінграда до Далекого Сходу. У Санкт-Петербурзі було створено рух "Вільна Інгрия", а в Сибіру в останні місяці пройшли масові демонстрації. 2020 року на знаменитій акції на захист губернатора Сергія Фургала в Хабаровську антикремлівські гасла стали звичайним явищем.
Багато російських регіоналістів, протестуючи проти імперської політики Кремля, відмовляються ідентифікувати себе як “російські”. Вадим Сидоров, етнолог із Карлового університету в Празі, писав минулого року про глибоку кризу російської психіки, яка почалася після вторгнення окупантів в Україну. Сидоров підкреслив, що путінська доктрина "російського світу" може бути замінена новою, більш регіональною інтерпретацією у найближчому майбутньому. Британській та Іспанській імперіям знадобився деякий час, щоб розпастися, і, хоча Росія історично запізнилася, вона неминуче піде тим самим шляхом. Сьогодні англо- та іспаномовні країни не вважають Лондон чи Мадрид своїми столицями.
У самій Москві також є власний регіоналістський проект, який передбачає створення нової федерації у межах нинішнього Центрального федерального округу. Багато громадян, які ще перебувають у Росії, скептично ставляться до цієї ідеї, оскільки, схоже, вона була висунута переважно політичними дисидентами у вигнанні. Серед самих москвичів зростає розчарування тим, що столиця перетвориться на гігантський імперський центр, де проблеми з масовою міграцією лише посилюватимуться, а власна історична культура міста буде стерта. Радянський Союз частково розпався в результаті розвитку Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, яка виникла у центрі Радянського Союзу та проголосила свій суверенітет у 1990 році. Якщо центрі нинішньої Росії виникне нова Московія, історія має великі шанси на повторення.
Західні інститути та політики часто підтримують російську опозицію у вигнанні. Проте більшість представників опозиції хочуть лише заміни "поганого" кремлівського царя на "хорошого". Це призведе до збереження тієї самої імперіалістичної держави з вертикаллю влади, безумовно пом'якшеної після путінізму, але обов'язково приреченої на повторення історичного минулого. Набагато далекоглядніше було б підтримати регіоналістські проекти, які сьогодні вже виступають за деімперіалізацію Росії та взаємну повагу національних кордонів, щоб назавжди покінчити з реліктовим дикуном, який називається Російською Федерацією.
