На своєму сімдесят п’ятому ювілейному саміті в липні НАТО повинна переконатися, що вона так само придатна до майбутнього, як і протягом останніх десятиліть, у своїй меті посилення стримування та забезпечення колективної оборони. Однак досягнення цієї мети вимагатиме від Альянсу трансформації свого підходу до оборони, зосередившись на чотирьох пріоритетах: 1) запровадження нових технологій у військовий потенціал, 2) залучення нових захисників поза традиційною державно-орієнтованою військовою моделлю, 3) збільшення свого потенціалу для мультидоменних операцій і 4) додавання нових ресурсів для підтримки цих змін.
Загроза, яку Росія становить для членів НАТО, є найбезпосереднішою причиною необхідності цих перетворень. Оскільки війна проти України триває, Росія нарощує свій військовий потенціал. Повідомляється, що російські витрати на оборону цього року зросли до 6 відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП), а російська оборонна промисловість значно розширюється. Згідно з оцінками, наведеними в нещодавній статті New York Times, ці додаткові зусилля можуть дозволити Росії відновити свої сухопутні сили вже через три-п’ять років після завершення війни в Україні.
Якщо додати це до її значного повітряного, військово-морського, кібернетичного та космічного потенціалу, це зробить Росію грізною армією у відносній близько-середньостроковій перспективі. Крім того, у разі конфлікту з НАТО Росія, швидше за все, отримає значну підтримку з боку Китаю, Ірану та Північної Кореї. Зрештою, Москва вже покладається на економічну та технологічну підтримку, що випливає з її «безмежних» відносин з Пекіном. Для порівняння Тегеран і Пхеньян постачали Росії боєприпаси та зброю для використання проти України, і можна очікувати, що вони нададуть подібну підтримку в разі конфлікту Росія-НАТО. Коротше кажучи, союзники по НАТО зіткнулися з значним військовим супротивником у вигляді Росії, швидше за все, на довгострокову перспективу, йдеться у матеріалі Atlantic Council.
Тим не менш, НАТО може підтримувати стримування та ефективну оборону, застосовуючи чотири трансформаційні підходи, щоб керувати Альянсом у майбутньому.
Прийняття технологічної революції
По-перше, НАТО має включити ключові елементи поточної технологічної революції, прикладами якої є безпілотні апарати,
адитивне (додаткове маломасштабне) виробництво, супутники на низькій навколоземній орбіті та штучний інтелект. Війна Росії проти України показала значні наслідки таких технологій на полі бою. Наприклад, безпілотні літальні апарати широко використовуються в Україні для збору розвідданих, як ударні сили та засоби підтримки, і навіть як вибухові снаряди замість артилерії. Безпілотні морські транспортні засоби пошкодили або нищили як військово-морську інфраструктуру, так і кораблі. Адитивне виробництво забезпечило виробничі можливості та матеріально-технічну підтримку артилерії, особливо критичних частин. Супутники на низькій навколоземній орбіті, доповнені штучним інтелектом, надають інформацію про націлювання, розвідку, спостереження, розвідку та ключові зображення, серед іншого.
НАТО має включити ці ключові елементи нової технологічної революції в свою оборонну архітектуру, від розвитку потенціалу до придбання та операцій. Сполучені Штати роблять важливі кроки щодо безпілотних транспортних засобів через ініціативу Replicator і в космосі, покладаючись на комерційні компанії для запуску,
зондування та комунікаційних можливостей як швидкий спосіб компенсувати переваги противника, але Альянс в цілому повинен прийняти ці нові підходи. Що стосується досліджень і розробок, то Прискорювач оборонних інновацій НАТО для Північної Атлантики може стати важливою внутрішньо-альянсною платформою для виявлення, інвестування та, зрештою, розширення критичних нових технологій.
Важливим кроком у капіталізації технологічної революції в операціях НАТО є те, що Альянс має прийняти на Вашингтонському саміті доктринальні та стратегічні вказівки щодо придбання та використання передових технологій. Найважливішим є те, що саміт має забезпечити включення вимог до нових технологій до нових цілей процесу оборонного планування НАТО (NDPP), які починаються пізніше цього року. Наприклад, NDPP потрібно буде визначити цілі можливостей союзників для космосу, включаючи розвідку, спостереження та розвідку; комунікації; і протидію загрозам у космосі. Такими цілями можна також керувати за допомоги нового Плану дій НАТО щодо оборонного виробництва.
Включення в оборонні підходи приватного сектора
По-друге,
НАТО має запровадити системний підхід до залучення нових захисників як частину своїх оперативних можливостей, доповнивши традиційну державну військову модель приватним сектором та індивідуальними підходами.
НАТО має віддати пріоритет залученню приватного сектору до критично важливих оперативних заходів у воєнний час. Такі зусилля приватного сектору є «шостою сферою» (доповнюють п’ять сфер ведення бойових дій: повітря, земля, море, кібернетика та космос), з особливою увагою до ключових сфер стійкості критичної інфраструктури та надійного зв’язку у воєнний час. Країни НАТО мають укласти договірні угоди з висококласними постачальниками кібербезпеки для захисту критично важливих інфраструктур, необхідних для ефективності у воєнний час, включаючи повітря, залізницю, порти, електромережі та трубопроводи. Слід також встановити аналогічні домовленості з компаніями зв’язку, особливо компаніями, що експлуатують супутники на низькій навколоземній орбіті. Такі домовленості повинні включати підготовку та навчання, необхідні для ефективної стійкості у воєнний час із включенням необхідних витрат у бюджет національної оборони чи безпеки.
Країни НАТО також повинні посилити власні військові кіберпотенціали. Зокрема, кожна країна НАТО повинна створити потенціал для збільшення кількості персоналу з кібербезпеки, доступного під час війни. Це можна зробити шляхом створення національного цивільного резервного корпусу з кібербезпеки та/або розширення можливостей військового резерву з кібербезпеки. Що стосується цього персоналу, країни повинні зосередитися, як це зробила Велика Британія, на кібер-можливостях особи і не повинні вимагати таких же фізичних можливостей, які зазвичай вимагаються від військового персоналу. Крім того, модель операцій «випередження» Кіберкомандування США, яка надає оборонні можливості країнам із меншим досвідом у сфері кібербезпеки, має бути розширена під час війни, щоб забезпечити безперервну підтримку ключової критичної інфраструктури в усьому Альянсі (а також у Сполучених Штатах). Крім Сполучених Штатів, такі країни, як Франція, Естонія та Велика Британія, які володіють експертними можливостями в кіберпросторі, можуть здійснювати таку пошукову діяльність разом із Сполученими Штатами,
ініціатива, яка також може стати важливим зусиллям із нарощування потенціалу всередині союзників.
Комунікаційний та енергетичний сектори країн НАТО значною мірою залежать від підводних кабелів і трубопроводів, які дуже вразливі до атак. Визнаючи цю проблему, НАТО вже створила Морський центр НАТО з безпеки критичної підводної інфраструктури. Однак ця організація по суті є лише суб’єктом обміну інформацією. НАТО має вийти за рамки обміну інформацією та працювати з країнами над створенням міжнародного корпусу захисту підводної інфраструктури, який поєднував би урядову та приватну діяльність для підтримки операцій, які забезпечують стійкий захист, включаючи ремонт і реконструкцію підводних кабелів і трубопроводів. Спочатку до цієї групи могли б увійти Сполучені Штати, Сполучене Королівство, Франція та Норвегія — усі країни, які мають існуючий підводний морський потенціал, — а також ключові приватні кабельні та трубопровідні компанії.
Зосередження на мультидоменних операціях
По-третє, НАТО має переглянути свій підхід до ведення війни, щоб зосередитися на операціях у багатьох областях.
Для цього знадобиться поєднати високоякісні можливості з недорогими, але все ще високоефективними технологіями. З точки зору високих витрат, союзники по НАТО, окрім Сполучених Штатів, закуповують понад п’ятсот літаків F-35, які забезпечуватимуть ключові елементи зв’язку та цілевказівних мереж для мультидоменних операцій на додаток до їхніх стелс-можливостей для атакувальних місій, таких як як придушення протиповітряної оборони противника.
На арені низьких витрат саміт НАТО повинен доручити військовій владі створити багатовідомчі оперативні групи. Ця ініціатива ґрунтуватиметься на зусиллях, які зараз вживаються Сполученими Штатами, включаючи існуючу багатодоменну оперативну групу армії США, яка діє в Європі. Такі цільові групи можуть забезпечити основу для таких можливостей, як недороге багатодоменне спостереження та мережі датчиків; динамічна логістика та забезпечення, включаючи використання штучного інтелекту для забезпечення ефективності логістики під час конфлікту високої інтенсивності; інтегрований кібер- і кінетичний наступ, зосереджений проти логістики супротивника та інфраструктури підтримки війни.
Важливо, що такі можливості можуть бути використані всіма арміями в найближчій та середньостроковій перспективі.
Збільшення витрат на оборону — та їх ефективність
По-четверте, НАТО потребує відповідних ресурсів, щоб забезпечити трансформацію оборони та стримування. Важливо збільшити витрати, і розподіл тягаря стане ключовою темою Вашингтонського саміту. Незважаючи на те, що у 2023 році лише одинадцять із тридцяти однієї країни-члена НАТО досягали цільового показника витрат Альянсу у 2 відсотки ВВП, на саміті слід збільшити цю ціль і узгодити цільовий показник у 2,5 відсотка. Це було б важливим політичним сигналом про те, що НАТО серйозно ставиться до оборони, і стало б об’єднуючою внутрішньою метою для союзників. Крім того, союзники повинні розглянути способи стратегічного об’єднання ресурсів, де це вигідно. Наприклад, комюніке НАТО має підтримати створення бюджету безпеки та оборони Європейського Союзу, зосередженого на мобільності, стійкості та стійкості критичної інфраструктури.
Витрачати ефективно так само важливо, як і витрачати більше. Щоб максимізувати результати національних витрат,
НАТО має організувати багатонаціональні консорціуми для розробки та придбання ключових можливостей під егідою Агентства НАТО з підтримки та закупівель. Одним із прикладів такого консорціуму можуть бути інвестиції в недорогі безпілотні транспортні засоби, які продемонстрували значний ефект на полі бою в Україні. Для зусиль Європи з переозброєння буде важливо включити в ці інвестиції такі механізми, як розвідка, спостереження та розвідка, протиповітряна та протиракетна оборона та засоби електронної боротьби, а також збалансувати висококласні можливості, такі як F-35, з дешевшими, але критично важливими активами, такими як звичайні старі артилерійські снаряди.
Майбутній саміт НАТО у Вашингтоні, округ Колумбія, дає можливість для Альянсу визначити пріоритетність нових і трансформаційних можливостей. З ними НАТО може продовжувати забезпечувати стримування та оборону для населення своїх держав-членів (зараз понад один мільярд осіб) у майбутньому, як це було протягом останніх сімдесяти п’яти років.
Переклад групи ІС
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!
Сообщение Чотири оборонні пріоритети НАТО для прийдешнього Вашингтонського саміту появились сначала на Iнформацiйний спротив.
