1 лютого Європейська рада одноголосно схвалила пакет допомоги Україні на 50 мільярдів євро. Незважаючи на те, що цей пакет не змінить перебігу боїв за Авдіївку чи Куп’янськ, оскільки він не передбачає фінансування бронетехніки чи боєприпасів, він дасть поштовх економіці України, яка бореться. У тривалій війні на виснаження економічні показники мають вирішальний вплив. Минулого року російська економіка отримала поштовх завдяки значному збільшенню військових витрат. Проте, навіть якщо цей обсяг фінансування збережеться цього року, межі зростання економіки вже досягнуто, йдеться у матеріалі Jamestown Foundation.
Російський військово-промисловий комплекс досяг свого піку продуктивності, значно вищого рівня, ніж припускали багато експертів. Однак цього рівня продуктивності все ще недостатньо, щоб задовольнити потреби тих, хто перебуває на дійсній службі (Riddle, 17 січня). Офіційні економічні дані з Росії мізерні та підроблені, але наявні цифри безпомилково вказують на стагнацію промислового виробництва за останні два квартали (Re:Russia, 7 лютого). Масштабний протизаконний імпорт артилерійських снарядів із Північної Кореї є доказом недостатнього внутрішнього виробництва,
яке залежить від розширення та незаконного імпорту нітроцелюлози (також відомої як вогнева вата, вибуховий агент) із Туреччини та Китаю (Current time, 6 лютого; Moscow Times, 31 січня).
Велике значення, яке приділяється розподілу ресурсів в оборонній промисловості Росії, спричинило скорочення в інших секторах, зокрема у виробництві споживчих товарів (Независимая газета, 8 лютого). Незаконний імпорт важливих технологій і мікрочіпів все ще орієнтований насамперед на військові потреби. У той же час критично важливі сектори промисловості, такі як виробництво цивільних літаків, не можуть виконати політично прописані плани (Независимая газета, 7 лютого). Обсяг внутрішніх авіаперельотів відновився до допандемічного рівня, але частота технічних збоїв розсуває межі допустимих ризиків (Новая газета Европы, 8 лютого). Ще одна недофінансована галузь – комунальна інфраструктура, а постійні новини про замерзання міст у Росії додають пригніченості громадській думці (Levada.ru, 2 лютого).
Політика Кремля повністю фінансувати всі витрати, пов’язані з війною, неминуче породжує інфляційний тиск.
Щоб протистояти цьому, ЦБ Російської Федерації зберіг ключову процентну ставку на рівні 16 відсотків (Независимая газета, 8 лютого). Багато «патріотичних» коментаторів охоче засуджують це обмеження кредитування як задушливу інвестицію (TopWar.ru, 8 лютого). Урядові міністри та економісти, які уникли численних кадрових чисток з початку війни, заперечують ці звинувачення, демонструючи стабільність фінансової системи (RBC.ru, 8 лютого). Дефіцит бюджету оцінюється як контрольований. Проте ці розрахунки базуються на нереалістичних очікуваннях високих доходів і ще більш сумнівних положеннях щодо скорочення військових витрат у 2025–2026 роках (Тінькофф Журнал, 8 лютого).
Надмірне оподаткування зумовлює недостатнє інвестування у розвиток виробничих фондів та економію обслуговування промисловості. Це призводить до технічних збоїв, як-от вибух газопроводу в Пермському краї 8 лютого (Permnews.ru, 9 лютого). Усвідомлюючи цю вразливість, українська розвідка завдала серії ударів на велику відстань безпілотниками по російським нафтопереробним заводам, деякі з яких розташовані за сотні кілометрів від кордону,
наприклад у Волгограді чи Ярославлі (The Insider, 7 лютого). Більшість цих атак мають невеликий вплив, але кожен збій знижує прибуток від експорту нафти (BFM.ru, 6 лютого).
Основним джерелом формування бюджету в Російській Федерації є енергетика. Уряд прагне збільшити ці надходження шляхом підвищення податків навіть на вугільну промисловість, що є не дуже рентабельним, навіть якщо експорт стабільний (КоммерсантЪ, 9 лютого). Втрата прибуткового європейського ринку сильно вплинула на російську газову промисловість. У той же час плани щодо розширення видобутку зрідженого природного газу були відкладені, оскільки проекти «Новатек» на Ямалі та Гиданському півострові намагаються обійти санкції (див. EDM, 9 січня [1], [2], 24 січня; Коммерсант, 8 лютого). Нафтова промисловість генерує основну частину економічного доходу в Російській Федерації, і її обсяги залишаються значно нижчими за бюджетні прогнози, оскільки і видобуток, і експортні ціни залишаються на місці (Neftegaz.ru, 27 січня).
Єдиною надією на порятунок російського енергетичного комплексу буде новий стрибок цін на нафту.
Проте байдужість світового ринку до ризиків морських перевезень у Червоному морі, до великого розчарування Москви, ілюструє стійкість тенденції до зниження цін на нафту (Forbes.ru, 7 лютого). Основним рушієм цієї тенденції є стагнація в економіці Китаю. Російські пропозиції про будівництво нових спільних газопроводів знаходять у Пекіні звичайну реакцію «можливо, пізніше» (Moscow Times, 6 лютого). Китай прагне збільшити експорт до Росії, але остерігається порушувати режим санкцій. Нещодавнім шоком для Москви стала заборона кількох китайських банків на всі фінансові операції з російськими клієнтами (Ведомости, 7 лютого).
Кілька турецьких банків також запровадили подібні обмеження. Відчайдушні дипломатичні переконання Росії привели лише до часткового пом’якшення заборони, дозволивши розрахунок за споживчі товари, вивезені з Турії (IStories, 5 лютого; РІА-Новини, 9 лютого). Росія все більше залежить від Туреччини щодо сприяння її експорту енергоносіїв. Москва намагалася перетворити цю слабкість на силу, спокушаючи Анкару пропозицією щодо «газового хабу» (Moscow Times,
1 лютого). Москва також утрималася від вираження свого роздратування такими діями Туреччини, як розмінування (спільно з Болгарією та Румунією) морського коридору з Одеси та будівництво під Києвом заводу з виробництва безпілотників Bayraktar (RBC.ru, 6 лютого). Президент Росії Володимир Путін сподівався згладити ці розбіжності візитом в Анкару і відновити діалог з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. Проте досягти компромісів виявилося важко, і візит відклали (Коммерсант, 8 лютого).
Лазівки в санкціях проти Росії поступово закриваються, створюючи нові труднощі для російської економіки. Кожна нова російська схема обходу обмежень передбачає додаткові витрати та покладається на все більше посередників із низькою репутацією. Економічна модель, заснована на високовартісному експорті вуглеводнів і спрямуванні доходів у військово-промисловий комплекс, який залежить від імпорту критичних компонентів і технологій, призводить до зменшення прибутків і прискорення поломок.
Україна бореться з грізним і нещадним ворогом. Схвалення пакету військової допомоги Конгресом США має вирішальне значення для того, щоб утримати Київ у боротьбі протягом наступних місяців. Тим часом, однак, перемога України визначатиметься економічними зв’язками та інтеграцією з Європою, яка володіє промисловими, технологічними та науковими можливостями, значно перевершуючими ті, які може мобілізувати чи придбати Росія. Щоб вирішити результат протистояння, розв’язаного Путіним, потрібно задіяти лише частку європейської сили.
Переклад групи ІС
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь наакаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також нанаш канал в Telegram.Разом до Перемоги!
Сообщение Російська економіка відчуває виснаження появились сначала на Iнформацiйний спротив.
