РПЦ МП зі своєї підтримки Путін та війни втрачає позиції як на території РФ, так і на пострадянському просторі. Природно, що найбільшої огиди до російської православної церкви зазнають в Україні. Але країни Балтії не відстають. На рівні з Києвом там хочуть понизити статус РПЦ МП до малої національної церкви.
У топку війну, влаштовану Путіним, як це не парадоксально пішла й віра. У зв'язку з тим, що Гундяєв, який називає себе патріархом Кирилом, підтримав війну, РПЦ МП почала асоціюватись із сектою та втрачати послідовників як усередині Росії, так і за кордоном. Православна церква в цілому, як і раніше, відіграє значну роль у політиці пострадянського простору.. Майже в кожній колишній радянській республіці, незалежно від того, чи становлять її православні віруючі більшу частину населення або їхню незначну меншість, є церковні активісти та їхні адепти в політичних режимах, які прагнуть незалежності (автокефалії) для всіх або частини своїх церков. Декому це вдалося, інші все ще борються за досягнення цієї мети, а деякі пішли на компроміс, згідно з яким на їхній території існують дві або навіть православніші ієрархії,
деякі з яких лояльні Кремлю, а інші - навпаки. І все ж, загальна тенденція зрозуміла: РПЦ МП стрімко втрачає свої позиції перед національними ієрархіями і Вселенським Патріархатом, що їх підтримує, в Константинополі.
Тільки за лютий відбулися значні події в Україні, Естонії та Литві, які вже знаходять відгук не лише на пострадянському просторі, де на ці країни дивляться як на потенційні приклади для наслідування, а й усередині РФ, де все більше православних вважають, що розрив з Московським Патріархатом є їх християнським обов'язком та єдиним шляхом, який дасть змогу зберегти російську православну традицію.
На початку лютого президент України Володимир Зеленський закликав Верховну Раду ухвалити закон про заборону Української Православної Церкви Московського Патріархату (УПЦ МП). Українські парламентарі кажуть, що такий захід вже готується у комітеті і буде направлений на розгляд найближчим часом. Якщо захід буде вжито – а є вагомі підстави вважати, що так і буде – Зеленський зможе заборонити УПЦ МП. Ця дія може призвести до переходу більшої кількості парафіян у ПЦУ з автокефалією.. Природно, що у Кремлі відбудеться “ядерний вибух” обурення серед церковних діячів, і серед уряду.
В Україні вже є закон,
який забороняє роботу конфесій, що куруються з-за кордону. УПЦ МП спробувала обійти цю заборону, оголосивши себе незалежною від РПЦ. Проте, незважаючи на цю гучну заяву, з'являється дедалі більше свідчень того, що УПЦ МП тісно пов'язана із РПЦ МП, що порушує чинне законодавство.
У країнах Балтії ситуація більш небезпечна і, ймовірно, більш фатальна для РПЦ. Майже два роки тому уряд Латвії наказав православній церкві оголосити незалежність від Кремля. Таллінн і Вільнюс прагнуть зменшити або навіть усунути вплив РПЦ на справи православної церкви у своїх країнах, хоч і різними способами та темпами.
Багато хто на Заході і навіть у Росії вже давно розглядає Естонію як модель для інших пострадянських держав. З 90-х років існувала як незалежна РПЦ, що підкорялася Вселенському Патріарху в Константинополі, так і друга РПЦ, що підкорялася Москві, і таке мирне співіснування між церквами здавалося найкращим виходом із поточних проблем.. Однак підтримка Гундяєвим Путіна та його війни, а також невдоволення в Естонії з приводу російської агресії зробили цю ситуацію нестійкою.
Таллінн анулював посвідку на проживання глави РПЦ МП в Естонії митрополита Євгена. Той, у свою чергу, засудив цей крок як порушення його прав, зазначив, що розкритикував російське вторгнення в Україну, і призначив двох людей діяти замість нього, сподіваючись зберегти там чинну російську церкву.. Крах компромісу в Естонії означає, що церква навряд чи буде життєздатною деінде на пострадянському просторі.
Тим часом, коли митрополит Євген залишав Естонію, Вільнюс офіційно визнав екзархат Вселенського Патріархату в Литві юридичною особою і, таким чином, установою, здатною контролювати близько десятка інакодумних православних громад і, що ще важливіше, контролювати отримання державного фінансування. На перший погляд, це виглядає як рух до ситуації в Естонії до вигнання митрополита. Однак за нинішніх умов це майже напевно є значною поразкою для РПЦ МП.
