Що формує виробництво ракет Росії?
Попри безпрецедентно широкі санкції, Росія лише збільшила виробництво ракет. Це означає, що цілеспрямованість і реалізація обмежень були вкрай неефективними у факті підриву російського військового виробництва. Виготовлення ракет в першу чергу може обмежуватись потужностями металообробки, а не постачанням мікросхем. Саме дуже високі можливості з точної металообробки,, обумовлює російську військову перевагу.
Точна механічна обробка стала "вузьким місцем" російської військової промисловості
Починаючи з 2003 року, Путін радикально розширив російські механічні потужності, замінивши радянські верстати з ручним управлінням на станки з ЧПУ (Числове програмне управління) імпортовані із Західної Європи та Східної Азії. Оскільки цей імпорт сформував російську базу для виготовлення ракет, військове виробництво було підсаджено на постійну голку запасних частин, витратних матеріалів та програмної підтримки від союзників США.
В результаті точна механічна обробка стала "вузьким місцем" російської військової промисловості.
Механічна обробка - це основа ракетної промисловості.
І майже всі потжуності точної обробки залежать від імпорту і програмної підтримки від союзників США.
Наскільки Росія залежна від імпорту?
На це питання може бути напрочуд важко відповісти. Дуже специфічна структура ринку машинобудування ускладнює підрахунок для державного апарату. З цієї причини владні відомства, як правило, публікують дуже нерівномірні та високо агреговані дані, порівняння яких майже неможливе для зовнішніх дослідників. За відсутності кращої альтернативи, ми змушені вдаватися до офіційних самооцінок, які доступні лише для посткримського періоду (після 2014 року).
Власна оцінка РФ
Спираючись на російські офіційні оцінки, ми можемо описати довоєнний стан російського ринку розкрійних верстатів за формулою 90 на 90:
● Понад 90% верстатів було імпортовано
● Більше 90% було закуплено військовими виробниками
Ця формула слугує першим наближенням, спрямованим на те, щоб зрозуміти дві ключові характеристики російського ринку верстатів: майже повна залежність від імпорту в поєднанні з надзвичайним рівнем мілітаризацією.
У 2014-2016 роках Міністерство промисловості і торгівлі РФ оцінило залежність від імпорту на рівні понад 90% у вартісному вираженні та понад 60% у кількісному.
Хоча ці оцінки скоріше за все є занадто оптимістичними, вони слугують найкращим наявним наближенням до реальності.
Мілітаризація російських підприємств
Ще в 2013 році "Ростех" оцінював, що військова промисловість закуповує 80% металорізальних верстатів у Росії. Ця оцінка докримської епохи, мабуть, занижує поточну частку військового споживання.
Починаючи з 2014 року, російська обробна промисловість пройшла через поступову мілітаризацію. Підприємства подвійного призначення неухильно збільшували частку військової продукції за рахунок цивільної. Відповідно, вони поповнювали парк обладнання, орієнтованого на військове виробництво, насамперед, металорізальними верстатами.
2014 - початок 2022 року. Часткова мобілізація
Військові виробники зазвичай віддають на аутсорсинг цивільній промисловості формування та лиття. Процеси різання, однак, дуже рідко передаються на аутсорсинг цивільним. У другій половині 2022 року виробничий сектор був ефективно мобілізований.
По-перше, підприємства подвійного призначення ще більше скоротили випуск цивільної продукції, зосередившись на товарах військового призначення.
По-друге, військові виробники все частіше передають на аутсорсинг дедалі ширший спектр виробничих процесів.
Середина 2022 року - дотепер. Загальна мобілізація
Усі процеси металообробки, включно з різанням, дедалі частіше передаються на аутсорсинг цивільним виробникам. Тому ми можемо підрахувати, що в період 2014-2021 років на військову промисловість припадало 90% закупівель верстатів.
З початком повномасштабного вторгнення та подальшою мобілізацією російської промисловості, частка військового споживання мала б зрости майже до 100%.
Зараз можна сміливо припустити, що будь-який металорізальний верстат, компонент або витратний матеріал, що поставляються до Росії або виробляються в ній, можуть і будуть використовуватися для цілей військового виробництва.
Хто експортує до Росії?
Росія втратила свою верстатобудівну промисловість. У 2000-х роках Західна Європа була майже безальтернативним постачальником, особливо у високотехнологічному секторі.
Починаючи з 2010-х років, поступове поліпшення ситуації в Східній Азії дозволило Росії частково диверсифікувати свої ланцюги постачання.
До кінця десятиліття постачання зі Східної Азії майже зрівнялися з західноєвропейськими принаймні кількісно. Проте, якісний розрив зберігається. Якщо тайванське та південнокорейське виробництво вважалося досить якісними приблизно до 2014 року, то китайське виробництво було в основному небажаним до 2022 року.
Оскільки Китай має обмежені можливості задовольнити попит на російську військову продукцію. Імпорт з країн-союзників США відіграє ключову роль у підтримці російського військового виробництва на плаву.
Російська пропаганда розкриває карти
Хоча російська ракетно-космічна промисловість працює в режимі секретності, часто цим нівелюють, коли мова йде про пропаганду військової величі. Нарощування військового потенціалу є головним джерелом національної гордості, а отже, і легітимності режиму.
Отже, влада й самі виробники відчувають тиск, щоб донести картину добре оснащеної, модернізованої військової промисловості до широкої авдиторії. Це робить федеральні та регіональні телеканали, а також соціальні мережі основним джерелом візуальних свідчень про російське військове виробництво.
Кувальний прес з ЧПУ Danieli Breda (Італія) на Воткинському заводі, Росія
