Китай масштабував свої зелені галузі із запаморочливою швидкістю
Поступово розгорається торгова війна через екологічно чисті технології. США і Євросоюз побоюються, що їхні зелені галузі опинилися під загрозою через політику субсидування в Китаї, і тому вони попередили, що відреагують обмеженням імпорту. Китай, зі свого боку, подав скаргу до Світової організації торгівлі на дискримінаційні заходи проти китайської продукції у найважливішому кліматичному законі, підписаному президентом США Джо Байденом: «Про зниження інфляції» (скорочено IRA).
Під час нещодавнього візиту до Китаю міністерка фінансів США Джанет Єллен безпосередньо попередила китайців, що США не сидітимуть склавши руки і спостерігатимуть, як Китай займається «масштабною державною підтримкою» виробництва сонячних панелей, електромобілів і акумуляторів. У своєму виступі вона нагадала, що сталеливарна промисловість США була раніше майже знищена через китайські субсидії, і наголосила, що адміністрація Байдена рішуче налаштована не допустити такого ж сумного розвитку подій у зелених галузях.
Китай масштабував свої зелені галузі із запаморочливою швидкістю.
Сьогодні він виробляє майже 80% світових сонячних панелей, 60% вітряних турбін і 60% електромобілів та акумуляторів. Розмір приросту китайських потужностей сонячної енергетики за один тільки 2023 рік виявився вищим за розміри всієї встановленої потужності сонячної енергетики в США. Цим інвестиціям сприяла ціла серія державних рішень, ухвалених на загальнонаціональному, провінційному та муніципальному рівнях, які допомогли китайським фірмам швидко навчитися і вийти в лідери на своїх ринках.
Однак є велика різниця між виробництвом сонячних панелей, електромобілів і акумуляторів, з одного боку, і старими галузями, включно з виробництвом сталі та бензинових автомобілів. Зелені технології відіграють ключову роль у боротьбі зі зміною клімату, що перетворює їх на глобальне суспільне благо. У нас є тільки один спосіб декарбонізувати планету, не гальмуючи зростання економіки і скорочення бідності: якнайшвидше переключитися на поновлювані джерела енергії та зелені технології.
У нас є тільки один спосіб декарбонізувати планетуАргументи на користь субсидування зелених галузей,
яким займається Китай, незаперечні. Крім традиційного аргументу, що з новими технологіями з’являються ноу-хау та інші позитивні екстерналії, потрібно також враховувати незліченні витрати, до яких призводить зміна клімату, а також величезні потенційні вигоди прискорення зеленого переходу. Крім того, оскільки державні кордони не можуть стримати поширення знань, китайські субсидії приносять користь не тільки споживачам в усьому світі, а й іншим компаніям у цьому глобальному виробничому ланцюжку.
Ще один вагомий аргумент заснований на принципі другого найкращого рішення. Якби світ було організовано за допомогою соціального планування, у ньому існував би глобальний податок на вуглець; але такого податку, зрозуміло, немає. Хоча є ціла низка різноманітних регіональних, національних і субнаціональних схем плати за вуглець, лише крихітна частина світових викидів парникових газів оподатковується зборами, розміри яких наближаються до покриття реальних соціальних витрат, викликаних викидами вуглекислого газу.
За таких умов зелена промислова політика приносить подвійну користь:
вона стимулює необхідне технологічне навчання і замінює плату на вуглець. Західні коментатори, які активно використовують страшні вирази «надлишкові потужності», «війна субсидій», «китайський торговий шок 2.0», абсолютно не розуміють цього. Надлишок потужностей у відновлюваній енергетиці та зелених технологіях — це рівно те, що прописав кліматичний лікар.
На сьогодні саме завдяки зеленій промисловій політиці Китаю було досягнуто низки найважливіших успіхів у боротьбі зі зміною клімату. Через те, що китайські виробники розширювали потужності, прагнучи потиснути плоди економіки масштабу, ціни на енергію з відновлюваних джерел різко знизилися. Протягом десяти років ціни впали на 80% для сонячної енергії, на 73% для енергії офшорних вітрогенераторів, на 57% для енергії наземних вітрогенераторів і на 80% для енергії з акумуляторів. Саме ці успіхи лежать в основі оптимістичної думки, що зароджується в кліматичних колах, що, можливо, ми зможемо утримати глобальне потепління в розумних межах. Державні стимули, приватні інвестиції та швидка здатність до навчання виявилися дійсно дуже сильною комбінацією.
Ухваливши закон IRA, Америка приступила до реалізації власної версії китайської зеленої промислової політики. Цим законом виділяються сотні мільярдів доларів на субсидування переходу до поновлюваних джерел енергії та зеленої економіки. Хоча частина податкових пільг справді ставить у вигідніше становище вітчизняних виробників на шкоду імпорту (або ж вони доступні лише в разі дотримання суворих вимог щодо походження компонентів), ці недоліки слід розглядати в контексті політичних компромісів, які виявилися необхідними для схвалення закону Конгресом. І, напевно, це невелика ціна за закон, сприйнятий багатьма аналітиками як найважливіший прорив у кліматичній політиці.
Звичайно, у всіх країн є й інші інтереси, крім клімату. Вони можуть виправдано тривожитися з приводу наслідків зеленої промислової політики, яку проводять інші країни, для вітчизняних робочих місць та інноваційного потенціалу. Якщо вони вирішать, що подібні витрати переважують кліматичні та споживчі вигоди, вони можуть вільно вживати контрзаходів, встановлюючи мита на імпорт, що вже дозволяється торговими правилами.
Світу загалом було б краще, якби вони цього не робили, однак ніхто не може і не повинен їх зупиняти.
Варто нагадати, що до того, як процес глобалізації та посилення торговельних правил розвинув шалену швидкість у 1990-х, непоодинокими були випадки, коли країни вели перемовини та укладали неформальні угоди з експортерами, намагаючись стримати різкі сплески потоків імпорту і водночас зберегти певний позитивний настрій у експортерів. Можна навести як приклад «Угоду про багатоволоконні тканини» (MFA) у 1970-ті роки, що стосувалася текстильної продукції, а також добровільні обмеження експорту виробників автомобілів і сталі у 1980-х. Економісти засуджували ці схеми як протекціоністські, але вони завдали мало шкоди світовій економіці. По суті, вони зіграли роль запобіжних клапанів: допомагаючи знизити напруженість, вони сприяли збереженню мирних торговельних відносин.
А ось що урядам не треба робити, так це засуджувати зелену промислову політику як небезпечне порушення міжнародних норм і правил. Моральні, екологічні та економічні аргументи свідчать на користь тих, хто субсидує свою зелену промисловість, а не тих, хто хоче обкласти податками продукцію інших країн.
NV володіє ексклюзивним правом напереклад іпублікацію колонок ProjectSyndicate Републікація повної версії тексту заборонена
Оригінал
CopyrightProjectSyndicate 2024
Приєднуйтесь донашого телеграм-каналуПогляди NV
