Поки швидше йдеться про перші ефекти. І перші ефекти вже можна бачити по гарячих слідах цієї операції, яка ще не завершилась
Так, зарано підбивати підсумки, але що очевидно: реакція Путіна виявилася дуже стриманою. Не просто достатньо стриманою, а дуже стриманою. Путін назвав це «масштабною українською провокацією» і не став офіційно оголошувати війну Україні, хоча до цього його закликали в російських соціальних мережах та телеграм-каналах. Тим більше, не йдеться про застосування проти України тактичної ядерної зброї, до чого також Путіна закликали найбільш агресивні прихильники війни проти України.
Очевидно, що Путін не хоче піднімати градус нинішньої війни, посилювати її інтенсивність і гостроту. Адже це може призвести до неконтрольованих негативних наслідків і в подальших відносинах РФ із Заходом, і в розвитку внутрішньої ситуації в Росії. Навіть можна трохи іронічно сказати, що російський диктатор може бути не менш обережним, ніж президент США Байден. Реакція буде, безумовно. Росія, скоріше за все, направить додаткові підрозділи російської армії і військову техніку,
щоб, скажімо так, зупинити український наступ на Курщині і спробувати вибити українські війська з території РФ. Але саме стриманість реакції Путіна дуже важлива. Чому?
Ось тут вже переходимо до реакції наших західних партнерів. Вони ж відреагували теж не відразу. Здається, що для них це стало теж певним сюрпризом. Між іншим, це в черговий раз спростовує пропагандистський стереотип росіян, мовляв, українці — маріонетки Вашингтона — роблять тільки те, що в Вашингтоні скажуть. Вчергове бачимо, що ситуація має вигляд зовсім інакший. Але і в США, і в Євросоюзі дивилися, що буде далі, як реагуватиме Росія на дії України. Хоча українська сторона, скажімо так, мовчала, не робила жодних офіційних заяв, тим самим зберігаючи і поле для маневру політичного, про всяк випадок, якщо будуть різні сценарії розвитку подій, і це дуже правильно. Однак дивилися і в Вашингтоні, і в Брюсселі, що буде далі, як Росія реагуватиме. І тільки коли вони побачили, що Росія відреагувала достатньо стримано, не робить ніяких авантюристичних дій, тоді в Вашингтоні, і в Брюсселі, в принципі,
визнали очевидне і зробили правильні висновки. Пролунала заява про те, що це право української сторони захищати себе, в тому числі, і в такий спосіб, як військові дії на території РФ.
Путін може бути не менш обережним, ніж президент США БайденСама по собі ось така реакція наших партнерів і публічні офіційні заяви про те, що ми маємо право на такі дії, вагомий політичний результат цієї операції. Крім того, для нас ця ситуація важлива і як демонстрація американцям, що не треба боятися ударів по російській території. Адже давно відомо, в Білому домі побоюються ескалації війни, хоча ескалація вже відбулася з боку Росії ще навесні. Це і удари по енергетиці, і наступ на півночі Харківщини. Тому чого тут боятися? Треба навпаки нестандартно і рішуче наступально відповідати на дії російської сторони. Це найкращий спосіб врешті-решт примусити росіян до майбутніх переговорів. Цей ефект, я думаю, поки що суто потенційний і не будемо поспішати з висновками, але важливо, що таким чином демонструється — найкращий спосіб тиску на Росію — це військовий тиск. Це найкращий спосіб примушувати Путіна до миру.
Але замало однієї операції на Курщині. Важливо, щоб американці та й європейці зрозуміли, що вони мають дати дозвіл для ударів по російській території, для використання своєї зброї для ударів по російській території. От суто психологічно те, що Путін відреагував стримано, це означає, що, скоріше за все, він також стримано буде реагувати і на використання і далекобійних американських ракет ATACMS, і британських, французьких для ударів по російській території. Тому не треба цього боятися. Думаю, що й такий дозвіл ми отримаємо. Щоправда, не відразу, і тут теж якісь окремі обставини будуть потрібні. Але сама ця ситуація нинішнього важлива в політико-психологічному плані. Це, я думаю, знімає частину побоювань, які існують в Білому домі і в деяких європейських столицях.
Ну і ще один політичний ефект, відзначу, не міжнародний, а внутрішній. Бо, на мій погляд, він не менш важливий. Я думаю, що це перенесення військових дій на територію Російської Федерації, і демонстрація нестандартних, рішучих, наступальних дій українських збройних сил дуже важлива для внутрішньої атмосфери в Україні,
для нашої внутрішній ситуації. Бо таким чином, переривається (можливо, це лише це перший крок) та чорна смуга, смуга розпачу, розчарування, відчуття невдач, невизначеності майбутнього, в яку ми потрапили ще з кінця 2023-го року. От зараз — це такий промінь надії, що ситуація може змінюватися і на нашу користь.
Поки що не будемо робити передчасних висновків, оскільки у росіян, на жаль, зберігається велика перевага і в чисельності війська, і особливо в воєнних ресурсах, перевага в повітрі зберігається, особливо на Донеччині. Але те, що зараз відбулося в Курській області, дійсно має позитивні, вже на даний момент, політико-психологічні ефекти, як в міжнародному вимірі, так і в внутрішньополітичному вимірі для України.
Приєднуйтесь донашого телеграм-каналуПогляди NV
