Цей “екзотичний” епізод ставить одне важливе доктринальне питання, про яке хотіли наголосити у Defence ExpressВ соцмережах з’явилось відео, яке демонструє застосування під час бойових дій у Судані транспортного літака Ил-76 як бомбардувальника, котрий на свої цілі скинув ймовірно чотири ФАБ-500. При цьому зазначається, що такий “бомбер” застосували саме урядові війська Судану, для удару по підрозділам угрупування Сил швидкого реагування (RSF), що діють за підтримки найманців із структури ПВК “Вагнер”.
— Голос українською (@Uagoloscom) September 11, 2024На перший погляд, тут ми не побачили нічого “не звичайного” як для подібного роду воєн. Але з іншої сторони, оцей епізод з імпровізованим використанням Ил-76 як бомбардувальника все ж слід розібрати детальніше.
Почнімо з того, звідки взагалі могла взятись ідея використати Ил-76 як “бомбер”. Так, у відкритому доступі можемо знайти повідомлення про те, що в 2015 та в 2020 роках армія РФ проводила відповідні навчання по зі скидом ФАБ-500 зі своїх Ил-76, під час цих тренувань було скинути загалом 30 авіаційних 500-кг авіабомб.
Ну і також – що у 2021 році росіяни відпрацьовували ураження наземних цілей із 23-мм гармат. Однак по суті це усі єдині достовірно відомі випадки, і то лише із просто відпрацюванням застосування бортового озброєння із Ил-76.
Російські пропагандисти з посиланням на Віктора Мураховского стверджували, що Ил-76 як бомбардувальник використовували радянські війська під час війни в Афганістані, але в інших джерелах підтвердження по таким даним знайти не вдалось.
При цьому у відкритому доступі можемо також знайти дані, що для бомбометання на військово-транспортних Ил-76 є чотири балочні тримачі УБД-3ДА, на які можна підвісити відповідно чотири авіабомби масою 500 кілограмів. Скидання авіабомб може відбуватись в автоматичному режимі із системи “Купол” або ж з використанням прицілу НКБП-7.
Підвіска навчальної авіабомби під крилом військово-транспортного Ил-76, ілюстративне фото з відкритих джерел Наступний аспект, на який ми би хотіли звернути увагу – а чому одна із сторін конфлікту, в даному випадку урядові війська Судану, вирішила піти на застосування такого роду озброєння, як транспортник з підвішеними авіабомбами. Хоча б тому, що в поточних умовах така дія може бути затратною для будь-якої із сторін конфлікту.
Не кажучи уже про те, що обидві сторони війни в Судані так чи інакше уже намагались використовувати FPV-дрони як інструмент для ударів по противнику.
Ось ці всі здавалось би прості речі насправді підводять до нас важливого доктринального питання, яке виглядає так – з чого саме виникають імпровізації в сучасній війні, із “зовнішнього” досвіду, або ж із “внутрішньої” необхідності вирішити свої складні завдання.
