Так уже вийшло, що за останні 35 років усі вибори на постсовку або вирішальні, або історичні, але в даному випадку це саме так – після 26 жовтня Грузія може повернутися до демократичного розвитку, а може поповнити список невдах-бантустанів.
Правляча "Грузинська мрія" готується до того, щоб повним ходом йти в Росію і закручувати гайки всередині країни – не з великої любові до російського міра, а лише заради збереження вічної влади. Коли йдеш європейським шляхом, рано чи пізно доводиться йти на спокій, тоді як союзництво з Москвою дозволяє контролювати країну до гробової дошки.
Але для перемоги на виборах потрібно отримати хоча б таку кількість голосів, яка дозволяє шляхом фальсифікацій набрати оптимальні відсотки – інакше доведеться йти шляхом Лукашенно і Мадуро – тобто просто, тупо перевернути стіл, порушити всі правила гри, і написати стільки, скільки потрібно.
У разі чого "Грузинська мрія" зробить і це, але оскільки такий підхід містить чималі ризики, влада всіляко намагається його уникнути.
А отже, потрібно максимально залучити виборця на свій бік.
І як це зробити?
Пообіцяти безвідсоткові кредити, 100 нових заводів та десятки тисяч нових робочих місць? Це навряд чи спрацює з партією, яка 12 років при владі. Значить треба наголошувати на чомусь іншому, більш абстрактному – зокрема на обіцянках відновлення територіальної цілісності Грузії.
Це дуже важлива тема. Незважаючи на те, що в країні вже виросли цілі покоління людей, які Абхазію та Південну Осетію взагалі в очі не бачили, втрата цих земель залишається тяжкою загальнонаціональною психологічною травмою.
Логіка партії проста – ми посварилися із Заходом, дружимо з Росією, добре поводимося, нас регулярно хвалять Захарова та Симонян, відповідно, Москва може допомогти нам з поверненням втрачених територій.
Однак пропаганда на цьому напрямі працює досить акуратно – мрійники краще за нас з вами знають, що Росія нам ніяких територій повертати не збирається, і навіть не буде з якоюсь Грузією обговорювати таке важливе питання. Великі російські чиновники і депутати, мабуть знаючи, що їхній союзник надто явно спекулює територіальною темою, неодноразово спростовували це припущення.
Останнім був сам Сергій Лавров, який заявив, що "Росія готова сприяти примиренню Грузії з сусідніми державами – Абхазією та Південною Осетією".
Тобто вони – сусіди, як Вірменія чи Азербайджан, і стосунки з ними треба вибудовувати виключно добросусідські.
Як можна краще назвати таку заяву – плювок в обличчя чи ще якось – вирішувати вам.
Інакше кажучи, "Мрія" чудово розуміє, що ніхто їй нічого повертати не збирається, але зупиняти спекуляції на таку чутливу тему не хоче. Відповідно урядова пропаганда працює тонко – обіцяє відновлення територіальної цілісності абстрактно, без конкретики.
Здавалося б, ця пропаганда шита білими нитками, хто в неї повірить? Але не поспішайте з оцінками – ядерний електорат "Мрії" – ватники, ледарі, одержувачі соціальної допомоги, агресивна православна паства – повірять. Тому що так треба.
На тлі цієї жалюгідної картини втрати владою залишків честі, совісті і гідності, ситуація в республіках, що відкололися, розвивається дуже швидко і різнопланово. Незважаючи на розворот Грузії у бік Росії, Москва продовжує свою лінію на освоєння Абхазії та ЮО,
перетворення їх на де-факто російські регіони, і вона не тільки не ослабла порівняно з періодом Саакашвілі, але помітно активізувалася.
Зазвичай, коли йдеться про ці сепаратистські регіони, їх автоматично згадують разом, але це велика помилка, і насправді вони дуже різні.
Південна Осетія мріє про входження до складу Північної Осетії і, відповідно, Російської Федерації. Осетини навіть спробували у 2022 році провести референдум на цю тему, але Москва вирішила, що на даному етапі їй це не треба – набагато важливіше зберегти нормальні відносини з Тбілісі, а осетини – куди вони подінуться?
Ця територія повністю інкорпорована, хоча формально статус незалежної держави все ще залишається. Осетини махнули рукою на можливу незалежність, і повністю підкорилися Росії. Ця тема закрита.
Абхазія – зовсім інша справа. Абхази не лише не хочуть вступу до складу РФ, а й всіляко оберігають себе від зайвого російського впливу. Справжня "Абхазька мрія" – це, щоб росіяни захищали, давали грошей, і при цьому нічого не вимагали.
Довгі роки так воно і було – абхази саботували запропоновані Росією закони про іноагентів,
про право іноземців будувати та купувати нерухомість в Абхазії, про створення спеціальних поліцейських формувань за участю Росгвардії, про визнання в Абхазії судових рішень, прийнятих у Росії.
Їхня мотивація цілком зрозуміла – якщо прийняти ці закони, то років через 10 росіяни повністю заселять Абхазію і з часом абхази просто зникнуть з лиця землі. Тому пакет запропонованих Росією законів вони сприймають як початок колонізації – що власне і є насправді.
Таким чином, Абхазія, хоч би як смішно це звучало на тлі 50% російських грошей у бюджеті, російських військових баз, і російських гарантій безпеки, прагне незалежності, і ні про яке входження до РФ навіть не думають.
У відповідь на посилення антиросійської риторики в абхазькій опозиції та суспільстві, Росія ввела проти Абхазії економічні санкції, з 1 вересня призупинивши виплати до бюджету.
Висновок, який можна зробити без жодних сумнівів – усі ці процеси розвиваються паралельно з пропагандою "Мрії" про повернення втрачених територій, але в жодній точці не перетинаються.
Хоч би що зробила "Мрія", яку б чергову зраду вона не здійснила, Росія не планує їй нічого повертати.
