Поставки зброї Північною Кореєю до країни-агресора Росії для використання у війні проти України можуть сягати $5,5 млрд. Про це йдеться у дослідженні німецького Фонду Фрідріха Науманна, опублікованому 28 жовтня.
У доповіді звіті розглядається зміцнення партнерства між Росією та Північною Кореєю на тлі війни Росії проти України. Москва, яка бореться з нестачею боєприпасів, звернулася до Пхеньяна за військовими поставками і, ймовірно, військами, йдеться у дослідженні.
Авторка Олена Гусейнова з Ханкук Університету іноземних досліджень у Сеулі зазначила, що військова підтримка Північної Кореї критично важливий своєчасний ресурс для Москви. Вона оцінила розвідувальні звіти, витоки документів і ціни на боєприпаси з попередніх північнокорейських угод з продажу озброєнь.
У звіті також аналізується можливе розгортання військ. Авторка зробила висновок, що до 20 тис. північнокорейських солдатів можуть бути направлені в Росію.
Окрім своїх безпосередніх військових потреб, Росія прагне посилити свої відносини з Північною Кореєю та потенційну передачу військових технологій як інструмент послаблення єдності західних альянсів,
зокрема у Східній Азії. Підтримуючи безпеку та дипломатичні виклики для таких країн, як Південна Корея та Японія, Росія прагне змінити геополітичний ландшафт на свою користь, йдеться у дослідженні.
Однак стратегія Росії стикається з кількома обмеженнями. Застаріла та ненадійна зброя Північної Кореї викликає сумніви щодо стійкості угоди про постачання зброї. Крім того, історія зміни альянсів Пхеньяна робить його непередбачуваним партнером, зазначається у доповіді. Також, посилюючи більш агресивну Північну Корею, Росія ризикує погіршити свої відносини з Китаєм. Поглиблена співпраця Москви з КНДР, зокрема через передачу чутливих технологій, може ще більше ізолювати Росію на світовій арені.
Попри ці обмеження, ЄС та його партнери повинні вжити заходів для пом’якшення ризиків і негативних наслідків цієї зростаючої співпраці, йдеться у дослідженні. Доповідь рекомендує зміцнити підтримку країн-однодумців в Індо-Тихоокеанському регіоні, щоб вони могли краще протистояти шантажу Росії.
Крім того, на думку авторки, ЄС має вдосконалити свою стратегію санкцій, щоб більш ефективно спрямовувати фінансові надходження до Росії, особливо фінансування військової діяльності та збройових угод з Північною Кореєю. Це може включати більш суворий моніторинг торговельних шляхів і фінансів трансакцій, а також співпрацю з міжнародними партнерами для усунення наявних лазівок. У звіті також підкреслюється
важливість залучення Глобального Півдня через дипломатичні контакти та економічні стимули, підкреслюючи негативні наслідки російсько-північнокорейського партнерства для заснованого на правилах порядку та глобальної стабільності.
