Більшість Центральних банків знижують відсоткові ставки. Але не російські. Минулого місяця ставки зросли до 21% — максимального рівня за два десятиліття. Ринки очікують, що до кінця року вони досягнуть 23%. Це зрушення тим більше незвичайне, що відбувається під час військового конфлікту, коли Центральні банки зазвичай не схильні придушувати економічну активність, повідомляє The Economist.
Російська економіка ставить аналітиків у глухий кут з тих пір, як країна почала війну в лютому 2022 року. Незважаючи на один із найжорсткіших санкційних режимів у сучасній історії, вона демонструвала найвищі темпи зростання за більш ніж десятиліття. Минулого року зростання економіки РФ склало 3,6%, і очікується, що цього року темпи зростання збережуться. Проте рішення Центрального банку Росії про підвищення відсоткових ставок не так демонструє силу, скільки попереджає про майбутні неприємності.
Державні витрати стає все важче підтримувати. Бюджет Росії, представлений у вересні, включав план збільшення видатків на оборону на чверть наступного року. У сукупності річні витрати на оборону та безпеку – окрема стаття бюджету,
що включає спецслужби, як очікується, зростуть до 17 трлн. рублів (170 млрд. доларів), що становить понад 40% усіх державних витрат чи 8% ВВП Росії.
Тільки витрати на оборону складуть 6% національного доходу Росії, що є найбільшим показником з часів Холодної війни.
Це багато, але не дивно для країни, що перебуває в стані війни. Наприклад, під час війни у В’єтнамі Витрати оборону США становили 8-10% ВВП. Під час Другої світової війни великі держави спрямовували на військові цілі 40-60% всього економічного виробництва.
Вирішальна відмінність криється в монетарній політиці. Британські політики на початку 1940-х років намагалися і в основному досягли успіху у віданні, як вони висловилися, «війни на рівні 3%», утримуючи відсоткові ставки на цьому рівні. Федеральна резервна система Америки під час того ж таки конфлікту утримувала ставки на рівні 2,5%.
В Росії, навпаки, дохідність за десятирічними державними борговими зобов’язаннями зросла з довоєнних приблизно 6% до 16%.
Призов до армії ув’язнених і найм північнокорейських солдатів — нетрадиційний показник гарячого ринку праці,
але він таким є. Рівень безробіття в Росії становить лише 2,4%. Запасні потужності вичерпано, і економіка демонструє всі класичні ознаки перегріву. Річна інфляція становить понад 8%.
Хоча підвищення процентних ставок – це стандартна реакція, воно підвищує вартість запозичень. У 1940-х роках США та Британія стримували інфляцію за допомогою різкого підвищення особистого оподаткування, спрямованого швидше на стримування витрат населення, ніж збільшення доходів, а також нормування. У сучасній Росії такі заходи були б глибоко непопулярними, і їх важко поєднати з пропагандою Путіна.
Є й інша причина, через яку країна була змушена посилити грошово-кредитну політику. Протягом більшої частини Другої світової війни ні Британії, ні Америці не доводилося турбуватися про зовнішню вартість своєї валюти. Долару було вигідно, щоб його розглядали як притулок, а американська програма «Ленд-ліз» забезпечувала Британію як військовою технікою, так і ресурсами, такими як нафта та продовольство, причому це робила практично безкоштовно.
Якщо б у Британії не було союзника з такими глибокими кишенями та промисловим потенціалом,
як у Сполучених Штатів, готового і здатного постачати дві третини її імпорту, то падіння вартості фунта стерлінгів перетворилося б на військову проблему.
Складність Путіна полягає в тому, що в нього немає такого союзника. Китай став найважливішим торговим партнером Росії, забезпечуючи третину всього імпорту та понад 90% мікроелектроніки, яка використовується у безпілотниках, ракетах та танках. Однак така підтримка не надається безкоштовно.
Тому російські чиновники повинні уважно стежити за вартістю своєї валюти по відношенню до юаня — цього року вона впала на 10%, досягнувши найнижчого рівня з початку конфлікту. Росія, на відміну від союзників у Другій світовій війні, стикається із зовнішньою вразливістю. Саме це, а не інфляція, зрештою підштовхнуло відсоткові ставки до рекордних максимумів.
До недавнього часу російський уряд захищав економіку від підвищення вартості запозичень. Різні схеми дозволяли домогосподарствам призупиняти виплати за боргами, а компаніям — брати кредити за нижчими субсидованими ставками, при цьому уряд компенсував банкам втрачену вигоду.
Проте є ознаки, що такі програми стають недоступними.
Програма субсидування іпотеки, яка дозволяла брати кредити під всього 8%, коли офіційні ставки були набагато вищими, закінчилася 1 липня. Наступного місяця обсяги іпотечного кредитування скоротилися вдвічі.
Кількість корпоративних банкрутств у цьому році зросло на 20%. Російська спілка промисловців та підприємців вважає, що інвестиційні плани на наступний рік припиняються через високу вартість запозичень.
Підвищення відсоткових ставок призведе до скорочення витрат як компаній, так і споживачів. МВФ очікує різкого уповільнення економічного зростання Росії до 1,3% наступного року. Навіть ВЕБ, Національний банк розвитку, знизив прогноз зростання до 2%.
Сполучення зниження інвестицій та втрати робочої сили на фронті дає ефект. Необхідність підтримувати вартість рубля на оплату найважливішого імпорту — вразливе місце для Путіна, яке невдовзі може підірвати його боєздатність. Можливо, він сподівається, що Дональд Трамп дотримається обіцянки довести конфлікт до кінця. Вести війну на 3% – це одне, а на 21% – зовсім інше.
Про це повідомляє група “Інформаційний опір”
