Зброя, паливо і безпілотники, що постачаються через Порт-Судан на мільйони доларів, дають армії цієї країни перевагу у смертоносній війні тоді як Тегеран і Москва борються за військові бази на Червоному морі. Детально про це у матеріаліBloomberg.
️Ракетні пускові установки, кулі та пістолети лежать уздовж стін тісного офісу Дірара Ахмеда Дірара в районі Даїм Альмадіна в Порт-Судані. На столі його секретаря висять ленти з боєприпасами для кулеметів російського виробництва, а на стільцях складено китайські штурмові гвинтівки.
Повертавши в руках пару бойових ручних гранат, лідер суданських ополченців розповів, як іноземні покровителі національної армії допомогли переламати перебіг жорстокої 20-місячної громадянської війни. Вона вже викликала найбільшу у світі кризу переміщення населення, призвела до голоду і залишила в руїнах багату на мінерали країну з населенням 50 мільйонів людей. Солдати обох сторін війни без розбору вбивають мирних жителів і не дають продовольчої допомоги дістатися вразливих груп населення.
«Судан користується підтримкою Ірану та росії… Вони надають різні речі,
такі як безпілотники та зброя. Отже тепер баланс сил змінився», — каже Дірар, високопоставлений представник суданського племені беджа, який командує різношерстою групою проармійських ополченців і входить до військового комітету, який підтримує суданську армію.
Війна між двома генералами, які борються за контроль над величезною країною зі стратегічно важливим 530-мильним узбережжям Червоного моря — найкривавіший приклад антидемократичної хвилі, що захлеснула африканський регіон Сахель в останні роки.
В результаті переворотів, що відбулися від узбережжя до узбережжя, військові хунти віддалилися від західних союзників і зблизилися з росією, яка направила найманців у Малі, Буркіна-Фасо, Нігер та Центральноафриканську Республіку. ️Жодна з цих країн не привабила стільки зовнішніх гравців, як Судан, і, на відміну від недавнього приниження в Сирії, росія та Іран зараз перебувають на боці переможців.
«Судан здається легкою перемогою, яку можна отримати дешево… Ви можете отримати узбережжя Червоного моря, ви можете отримати політичний вплив у Хартумі, ви можете отримати мінеральні ресурси за дуже низькою ціною.
На такій країні, як Судан, можна робити дуже великі прибутки», — каже суданський вчений і співробітник Інституту Ріфт-Валлі Магді ель-Гізоулі.
В міру того, як війна затягувалася, росія продала армії мільйони барелів палива, тисячі одиниць зброї та компонентів для літаків, а Іран відправив партії зброї та безліч безпілотників, що дозволило військовим відвоювати частину столиці Хартум та великі території по всій країні у свого ворогу, воєнізованого угруповання Сили швидкого реагування.
За словами двох співробітників суданської розвідки та чотирьох західних чиновників, в останні місяці і росія, і Іран вели переговори з армією про будівництво військових баз у Порт-Судані. Ці переговори набули особливого значення, оскільки росія ризикує позбутися головного повітряного мосту в Африку через можливу втрату двох баз у Сирії, а Іран виявився ослабленим постійними атаками Ізраїлю на його маріонетку — ліванську «Хезболлу».
Тим часом, за даними слідчих США та ООН, Об’єднані Арабські Емірати виступають як головний спонсор Сил швидкого реагування — звинувачення, які ОАЕ неодноразово заперечували.
Обидві сторони оплачували зброю за рахунок доходів від золотодобувної промисловості Судану, яка приносить понад 1 млрд. доларів на рік лише армії.
Хоча китайський уряд не вибрав жодну зі сторін: дрони китайського виробництва використовувалися обома противниками; Пекін збудував у Порт-Судані гавань вартістю 140 млн. доларів, яка переправляє верблюдів на схід, і веде переговори з армією про інвестування в новий нафтопереробний завод та відновлення найбільшої в країні скотобійні.
«Сьогодні в Порт-Судані найважливіші посли — російські, турецькі, єгипетські та іранські… Ніхто в Судані не може воювати без зовнішньої підтримки — це просто неможливо. У Судані не виробляють достатньо зброї. Не виробляють достатньо боєприпасів. Не виробляють паливо», – каже ель-Гізоулі з Інституту Ріфт-Валлі.
За словами офіційних осіб США та ЄС, міжнародний тиск, у тому числі в Раді Безпеки ООН, в основному був спрямований на підтримку Сил швидкого реагування з боку ОАЕ.
️Мало уваги приділялося ролі росії, яка після багатьох років підтримки сил швидкого реагування через «групу Вагнера» на початку цього року перейшла на бік армії.
Її участь у війні в Судані багато в чому виходить далеко за межі використання нею маріонеткових сил, подібних до «Вагнера», в інших африканських країнах.
Незабаром після того, як у червні заступник лідера Судану Малік Агар вирушив до росії для переговорів про придбання зброї в обмін на дозвіл Кремлю відкрити військову заправну станцію на Червоному морі, почалися постачання озброєння. Про це повідомили два співробітники порту, які були свідками кількох постачань в останні місяці.
«росія також надає армії розвідувальну підтримку, кажуть співробітник суданської розвідки та два співробітники іноземних служб безпеки.
«Росії потрібні гроші та військово-морська база на Червоному морі — союз з армією означає продаж зброї та потенційний об’єкт у Порт-Судані», — каже дослідник із Conflict Observatory Джастін Лінч.
Після семи місяців, протягом яких росія не експортувала паливо до Судану, з квітня по жовтень вона поставила 2,8 млн. барелів дизельного палива та бензину, що становило 47% всього імпорту Судану. З березня в Порт-Судані пришвартувалося щонайменше 12 танкерів з Приморська,
Туапсе, Висоцька, Усть-Луги та Санкт-Петербурга (10 з них мають невідомих власників).
В кінці листопада представники міністерства енергетики Судану провели переговори з керівництвом Газпрому про відновлення пошкодженої нафтової інфраструктури, розробку існуючих нафтових родовищ і будівництво нового трубопроводу та нафтопереробного заводу в Порт-Судані, йдеться в заяві міністерства.
У рамках угоди з будівництва військової бази росія також запропонувала Судану зенітно-ракетні комплекси С-400, повідомив представник суданської розвідки. Судан, однак, не прийняв цю пропозицію, побоюючись, що вона може відштовхнути США та інші західні держави, сказав співробітник розвідки Судану та два американські чиновники.
У міру ескалації війни Іран, який наприкінці 2023 року відновив дипломатичні відносини з Суданом після семирічної перерви, направив до Порт-Судан дипломатичних представників і відкрив посольство. «Іран розглядає Судан як один із небагатьох ринків для продажу зброї», — каже Лінч із Conflict Observatory. росія також один з покупців.
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!
