У грудні 2024 року ЮНЕСКО опублікувало список традицій нематеріальної кулінарної спадщини людства. Зокрема, серед 11 з них був звичай малазійського сніданку. «У Малайзії не бракує хорошої їжі, а особливо хороших сніданків».
«У Малайзії не бракує хорошої їжі, а особливо хороших сніданків» — описує кулінарну спадщину місцевий житель. Цей прийом їжі в Малайзії став важливим соціальним заходом, де родини та спільноти збираються разом, щоб насолодитися їжею та спілкуванням. На відміну від давніх часів, коли це відбувалося в селах та приватних будинках, на спільні сніданки збираються у кафе та кав’ярнях Швидкий ритм життя змушує молодих малазійців надавати перевагу перекусам поза домом або стритфуду.
Поруч із цим живе «дитя глобалізації» — тостовий хліб, який став постійною тенденцією харчування для Малайзії. Як зазначає користувач Reddit Anton Taiki, попередньо нарізаний хліб для бутербродів — білий, коричневий і з борошна грубого помелу — продається скрізь, і люди купують буханці, щоб з'їсти їх вдома… він замінив нерозрізані місцеві буханці білого хліба. Нагадує ситуацію з українським хлібом «цеглочка»,
чи не так?
Скибочки хліба їдять на сніданок як вдома, так і в кав’ярнях, переважно з маслом і фруктовим джемом, арахісовим маслом або кайя(кокосово-яєчний спред з кокосового молока)— це традиційний сніданок, коли мова йде про сучасні практики. Сюди також йдуть яйця з рідкою серединкою і бадьорливий напій: кава, чай або солодовий какао.
Але повернімося до того, чому, власне, малазійський сніданок отримав цей охоронний статус від ЮНЕСКО. На сайті організації пишуть: «Цей елемент є живою спадщиною, пов’язаною з традиційною дієтичною практикою, яка охоплює основні класичні продукти харчування, такі як Nasi Lemak, Roti Canai та напої Teh Tarik».
Насі лемак складається з рису, звареного в кокосовому молоці та листі панди, подається з гарніром із чилі-соусу самбалу, яйця та анчоусів. Малазійці щодня часто їдять просту версію цієї страви, як от пакетик кокосового рису, або більш вишукану — з гарнірами на кшталт смаженої або карі курки, гострих кальмарів, молюсків тощо. Найчастіше насі лемак кладуть в бананове листя, а ще воно є однією з найпопулярніших страв.
Роті Чанай же — тонкий, хрусткий, але пишний індійський хліб, зазвичай подають із карі, сочевичним далом або солодкими соусами, як от кокосовий чатні. Роті означає «хліб», і в цьому випадку це пухкий коржик, який спочатку розкачують, потім смажать і розривають на частини, щоб вмочити в густу підливу. Існує й солодкий різновид традиційного малайзійського роті, в якому банани є головним інгредієнтом. Прісне тісто для роті розтягують до тонкого шару, а потім загортають у нього нарізані банани, яйця та цукор. Роті зазвичай смажать на сковороді до золотистого кольору і подають нарізаними на шматочки, які посипають цукром і поливають згущеним молоком.
А от напій те тарік є малайзійським «тягнутим чаєм», який готують із чаю та згущеного молока. Назва походить від процесу переливання чаю (часто з висоти) з однієї ємності в іншу, туди-сюди, витягаючи або тягнучи при цьому руки. «Витягування» слугує для охолодження чаю та спінювання згущеного молока в пінну «корону» перед подачею із роті чанай.
Звичайно, міжнародну делегацію пригощали окремо, і представляли ці страви у їхньому класичному,
але можливо не такому автентичному вигляді. За класичним ранковим ритуалом йдуть до копітіам (kopitiam) — кав’ярень, де продавці пропонують різноманітні сніданки з китайської локшини, які готують на основі супу або під соусом, а також можуть смажити рис на сковороді зі смаженим яйцем та арахісом і свіжим огірком зверху. Особливо приваблює приготування роті, адже прямо на вуличках Малайзії зустрічаєш колоритні точки з ексцентричними продавцями, які готують їх на спеціальних пательнях та епічно поливають страви соусом.
Усі їхні витвори також відносно дешеві й доступні кожному. Тому у кафе та кав’ярнях нерідко побачиш чи не натовп зранку, коли люди родинами сидять за столиком чи навіть снідають стоячи. Махалакшмі Сундарасекаран, продавчиня з Куала-Лумпура, яка продає насі лемак та ідлі — пікантні індійські рисові коржики, — за дві години після відкриття своєї ятки вранці вичерпує все, що було в її меню. А Сулайман Рамлі, власник кіоску в Кота-Бару на півночі штату Келантан, розповів Arab News, що сніданок — це «час перезавантаження» для малайзійців.
У дослідницьких матеріалах про культуру сніданків у Малайзії також пишуть про ще один традиційний варіант,
який зустрічається досить нерідко. Дімсам полюблять купувати зранку у спеціалізованих кафе, де готують лише цю страву. Різноманітність страв дімсам дуже широка, їх подають з гарячим китайським чаєм. Запросити когось на дімсам (点心 / 點心) приблизно перекладається з кантонської саме як «випити чаю» в ресторані.
Більшість дімсамів загорнуті в тонке тісто з пшеничного борошна або рисового. Це не є однією цільною стравою, а скорше спільною назвою подачі маленьких порцій їжі з тітста, начинки та соусу. Існують Har Gow (крученики з прозорого тіста з креветками), Siew Mai (пельмені зі свинини на пару) та Char Siu Bao (булочки зі свинини на грилі), і вони є одними з найулюбленіших варіантів. Кожен вид, з його унікальним смаком і текстурою, пропонує різні гастрономічні враження. Традиційно дімсам розносять на візках, які штовхають від столика до столика, де клієнти можуть вибрати своє замовлення, не виходячи зі свого столу.
Прикметно також, що помітний певний розподіл страв на сніданок, які споживають у Малайзії, причому кожна пов’язана з певною етнічною групою: насі лемак і насі горенг є символічними для малайців,
роті канай і чапаті — улюблені індійські страви, в той час як китайці мають свій суп з локшиною, смажений рис і дімсам. Ці смачні страви є ґрунтом культури Малайзії. Одначе, через такі фактори як глобалізація та вплив англійського колоніалізму багато місцевих починають обирати «західні сніданки», знайомі й кожному з нас. До прикладу, аналогічно Україні та іншим країнам, полички магазинів там рясніють пластівцями, печивом та швидкими сухими сніданками.
У цьому контексті визнання малайзійського сніданку нематеріальною культурною спадщиною людства ЮНЕСКО має потенціал зробити малайзійський сніданок однією з візитних карток нації.
Рецепт булочок баоцзи (дім-сам) з нуля
Це одна з найпопулярніших страв в азійській кухні, яка часто подається на Китайський Новий рік. Ці маленькі булочки, приготовані на пару, символізують гармонію, процвітання та сімейний затишок, що робить їх ідеальним частуванням для святкового столу.
